23 серпня 1922 року у с. Роговичі на Волині народився Петро Мартинюк («Дуб»), ветеран Української повстанської армії.
Закінчив 4 класи початкової школи в рідному селі, відвідував Локачинську польську школу. У 1940 р. розпочав навчання у Львівському технікумі на факультеті автотракторної механіки. Став членом Організації українських націоналістів. Протягом 1942 р. очолював референтуру пропаганди, привозив зі Львова й поширював на Волині націоналістичну літературу.
У березні 1943 р. Петро Мартинюк вступив до УПА, пройшов старшинський вишкіл. 22 травня брав участь у бою з нацистами, де отримав важке поранення в ногу. Після тривалого лікування був призначений керівником референтури Служби Безпеки УПА із підбору кадрів на навчання.
У січні 1945 р. був заарештований органами НКВС. Засудили Петра Мартинюка на 10 років ув’язнення, яке відбував у норильских таборах ГУЛАГу.
Учасник Норильського постання політичних в’язнів проти сваволі табірної адміністрації. Після закінчення терміну отримав додаткових 5 років неволі.
Звільнившись з ГУЛАГу, Петро Мартинюк повернувся на Волинь, оселився у м. Володимир-Волинський. Працював на цукровому заводі слюсарем, завідувачем механічної майстерні, згодом — старший майстер із ремонту обладнання у механічному відділі.
У кінці 1980-х одним із перших взяв участь у національно-демократичному русі, входив до складу місцевого осередку Народного руху України. Був учасником підняття українських прапорів у багатьох містах, організовував мітинги. Із заснуванням Братства вояків ОУН і УПА Волинського краю імені Клима Савура Петра Мартинюка обрали головою Братства Володимир-Волинського району. За його ініціативи поставили пам'ятний знак воякам УПА у Володимирі.
Від 22 серпня 2012 р. Петро Мартинюк – почесний громадянин міста Володимира-Волинського, нагороджений різними державними орденами.
