Ранок 11 липня 2014 року назавжди увійде в пам’ять всіх військовослужбовців і мирних громадян, як один з найтрагічніших. З території Російської Федерації російські окупаційні війська розпочали обстріл території України. Це був не просто обстріл, а підступний напад на захисників територіальної цілісності та недоторканості кордонів України. Це була справжня збройна агресія, метою якої був прорив кордонів нашої держави в секторі Д.
В районі населеного пункту Зеленопілля, що за 17 кілометрів від міста Ровеньки Луганської області, була висунута батальйонно-тактична група 24-ї Залізної бригади оперативного командування «Захід», яка разом з прикордонниками та військовослужбовцями 72 та 79 бригад виконувала завдання по прикриттю певних ділянок кордону України від вторгнення з боку російських військ.
«О 4:35 я прокинувся від того, що сильно хитало кунг. Таке вже бувало кілька днів раніше, коли наші артилеристи проводили артпідготовку для майбутнього просування військ. Але коли я відкрив двері, то побачив, що наш табір весь у вогні. І це стріляли зовсім не наші. В моєму кунзі уламки пройшли просто над моїм місцем відпочинку, а в товариша - під ним» - згадує військовослужбовець 24-ї бригади Бура Олександр.
З території Росії було випущено близько 40 снарядів із системи залпового вогню «БМ-21 Град» по наших позиціях. Після підступної атаки довелося евакуйовувати поранених та тіла загиблих військовослужбовців. Зі слів безпосередніх учасників цих трагічних подій, корегування вогню по військовослужбовцях Збройних Сил України здійснював місцевий мешканець.
Зеленопілля нас прошило осколками
«Наш табір почали обстрілювати з самого ранку. Потім обстріл продовжився вже вночі під час зміни позиції. Саме під час другого обстрілу я і рядовий Яблінчук, який знаходився поруч мене, отримали поранення. Снаряд «Граду» вибухнув поруч зі мною і його уламки попали мені в праве плече. Один із снарядів, на моє щастя, не вибухнув, а впав неподалік нашого бліндажа.
Прес-служба Оперативного Командування Захід
