2 жовтня 1980-го Київський міський суд виніс вирок українському поетові Василю Стусу - 10 років таборів особливого режиму і 5 років вислання.
Напередодні слухання адвокатом поета був призначений Віктор Медведчук. Від послуг цього адвоката Василь Стус відмовився. Слухання відбувалося у закритому режимі. Про це йдеться у матеріалі gazeta.ua.
"Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, - пригадував дисидент Євген Сверстюк. - Він його не захищає, не хоче його розуміти. Не цікавиться його справою. Василь Стус відмовився від цього адвоката".
На засіданні 1 жовтня адвокат Віктор Медведчук в унісон прокурору повторив, що "всі злочини Стуса заслуговують покарання". Після цього судове засідання було перерване. 2 жовтня почалося наступне засідання.
"Я вимагаю, щоб на судове засідання мали доступ представники зарубіжної та радянської преси. Також ті особи, які хочуть бути присутніми на судовому засіданні", - заявив Стус.
Однак суддя розпочав із зачитування вироку. Василя Стуса було незаконно позбавлено права на останнє слово.
Адвокат не поінформував дружину Василя Стуса Валентину Попелюх про суд. Пізно ввечері 30 вересня 1980-го повістки про виклик до суду в якості свідків отримали Михайлина Коцюбинська, Світлана Кириченко та Валерія Андрієвська. Жінки одразу ж зв'язалися з дружиною Василя Стуса. Але її впустили лише на зачитування вироку.
"Він піднявся, а йому давай рота затуляти. Прямо фізично. Руки один йому скручує, а другий рота затуляє. І так витягнули", - згадувала дружина Стуса.
Український поет і правозахисник 47-річний Василь Стус загинув у таборі в селі Кучине Пермської області в Росії 4 вересня 1985-го. Офіційна версія смерті - зупинка серця. Політв'язень Василь Овсієнко вважає, що Василь Стус загинув від удару карцерними нарами. Поховали його наступного дня на табірному цвинтарі. 1989-го тіло перевезли до Києва на Байкове кладовище.
