Учора, 4 липня, виповнилося 99 років із дня смерті Івана Левинського. Він був одним із найцікавіших постатей в історії архітектури і містобудування Львова початку ХХ століття.
Народився Іван Левинський 6 липня 1851 pоку у галицькому містечку Долина поблизу Станіслава (Івано-Франківськ). Він закінчив Львівську Політехніку і незабаром відкрив своє власне архітектурне бюро, фірму будівничих матеріалів і керамічну студію. Був професором та викладав архітектуру на Львівській Політехніці.
Без перебільшення можна ствердити, що фірма Левинського забудувала пів-Львова початку ХХ століття: від ключових споруд міста - Головний залізничний вокзал, Оперний театр, готель “Жорж”, Львівська торгово-промислова палата (тепер прокуратура), до цілих районів. Фірма не просто зводила будівлі, а вирішувала цілий комплекс: облаштування території, озеленення, під'їзні шляхи.
Починав Левинський із маленького проектно-технічного бюро на Личаківській, 6, а через деякий час став власником цілого будівельного холдингу. Левинський замкнув весь виробничий ланцюжок – від архітектурного проекту до остаточної здачі об’єкту. На його фабриці, на сучасній вулиці Чупринки, виробляли все, що потрібно для будівництва: штучний камінь, кахельні печі і майоліку, вироби з гіпсу, столярні, теслярні та слюсарні вироби, дахівку, добувався пісок, функціонувала система гуртових складів, магазинів, тартак і навіть житлові споруди для робітників. Сам Левинський теж мешкав біля фабрики.
Коли по вулиці проклали трамвайну колію, архітектор подбав, щоб зупинка була саме навпроти його бюро, а офіційною її назвою, яку щоразу оголошував водій, була “Фабрика Івана Левинського”.
"Не було, здається, в цілому Львові людей, які б не бачили вічно рухливого Івана Левинського. Він щоденно на маленькому однокінному візочку об'їздив центр міста та периферії, де виконував під своєю управою різні будівлі", - згадував його співпрацівник.
6 липня - день народження Івана Левинського був оплачуваним вихідним і справжнім святом для робітників фабрики. У розквіті кар’єри бюро налічувало 800 працівників, а починалось все із п'яти. Позаочі Левинського називали “серденьком”, бо сам так часто звертався до інших. Попри це до роботи він ставився прискіпливо, та щоранку особисто об’їжджав усі будівельні об’єкти. Левинський був надзвичайно працьовитим.
Цікаво, що коли фірма Левинського взялася за проект Оперного театру, то одночасно вела ще понад 200 об’єктів. Під час будівництва театру архітектор одним із перших у Європі використав для зведення фундаменту залізобетонні конструкції. Колектор для Полтви під театром - ще одне інноваційне рішення того часу виконане фірмою Левинського.
Будинки зведені бюро Левинського можна розпізнати за унікальною декоративною керамікою із гуцульськими мотивами. Як, наприклад, на будинку страхового товариства “Дністер” на вул. Руській у Львові. Таким чином, архітектор демонстрував, як поширений у Європі стиль ар-деко чи модерн органічно поєднується із національним українським колоритом.
У 1880-их Левинський разом зі своїм вчителем не менш відомим архітектором Юліаном Захарієвичем активно скуповували землі на окраїні Львова. Архітектор був автором нової на свій час урбаністичної ідеї - зведення міста-саду.
"Його мрією було забудувати той простір гарними віллами, дати можливість відітхнути людям в просторих сонячних кімнатах - серед зелені і квітів", - писав сучасник.
Віллу з прилеглим садом Левинський вважав ідеальним житлом цивілізованої людини.
Нововведенням Левинського у Львові були відкриті подвір'я-курдонери або як їх ще називають “рондо” (на сучасній вул. Богомольця).
Левинський вкладав капітал у фабрику напоїв "Здоров'я", у нерухомість, активно вів різні ділові операції. Він виступав ініціатором організації різних фахових і промислових товариств, спонсорував студентські і робітничі організацій. Подарував ділянки під будівництво дому Товариству братньої допомоги слухачів політехніки, студентському товариству “Основа”.
Був близьким із митрополитом Шептицьким і його радником з архітектурно-будівельних та економічних питань.
"Іван Левинський був поетом в життю, що змагав до якогось ідеалу, все намагався свою думку перетворити в діло", - згадували сучасники.
Похований на Личаківському кладовищі, де є його скромний гробівець у формі п'єдесталу, на який покладено зламану колону. На пам'ятнику - напис: "Іван Левинський, промисловець". Нижче на кам'яному блоці вирізьблено рядки, які в метафоричній формі підсумовують його життя: "Різьбив душі людей силою характеру, молотом енергії і кров'ю серця".
Проект Локальна Історія.
