Всього кілька будинків в історичній частині Києва на Подолі пережили страшну пожежу в 1811 році. Один з них досі в житловому стані підтримує киянин у четвертому поколінні.
Цей будинок київські екскурсоводи показують як найстарішу житлову будівлю на Подолі, пише видання gazeta.ua з посиланням на Большой Киев.
Одноповерхова будівля 1797 року побудови, належала родині Вишневських. Будинок служив для господарських потреб і прийому гостей. Жити в кам'яних будинках тоді вважалося шкідливим для здоров'я, каже нинішній господар будинку Костянтин Малєєв.
Старовинний будинок розташований адресою Контрактова площа, 7. На вулицю його фасад не виходить. Щоб потрапити до двору, треба зайти через арку іншого фасадного будинку.
У XIX столітті внучка Вишневського добудувала другий поверх. А в 1891 році садибу купив старообрядець Максим Нечаєв, який прибув разом з родиною до Києва з Добрянки, Чернігівської губернії. Це і був прадід Костянтина Малєєва.
Тут Нечаєв відкрив кондитерське виробництво і щорічно брав участь у знаменитому Контрактовому ярмарку. Продавали різні солодощі, але фірмовим товаром були Нечаївські пряники. За шість тижнів торгів їх збували по 500 пудів. На стіні в старовинному будинку висить фотокартина, на якій якраз той самий ярмарок з наметами, серед яких є і Нечаєв.
Голод 1932-1933 років допомогла пережити все та ж подільська земля. У Нечаєвих була дача в Пущі-Водиці, куди в дореволюційні часи за старою київською традицією сім'я виїжджала на літній період, і городи на Оболоні.
Восени 1941-го бабуся Костянтина забрала всіх родичів з Києва назад в батьківську садибу. Сказала: "Судячи з усього, часи прийшли такі, що доведеться помирати, так помирати будемо всі разом в рідному домі". Так і прожили Нечаєви-Малєєви в садибі усі радянські роки.
У 1960 році влада згадала і націоналізувала маєток. Вийшла постанова Кабінету міністрів про посилення боротьби з використанням житлових приміщень для отримання нетрудових доходів. У садибі ж було 15 квартир, з яких частину дійсно здавали. Тоді і одна кімната вважалася квартирою.
Розвиток міст в другій половині XX століття зруйнував місто і село в традиційному уявленні, вважає господар будинку.
За його словами, раніше місто - це був якесь коло людей, які встановлюють і живуть за своїми правилами, у кожного своє значення в суспільстві, всі усіх знають і довіряють один одному. На день народження збиралися сім'ї з чотирьох поколінь.
"Зараз ми довіряємо державі, а не один одному. Хочете в старості жити добре, значить, ви повинні заробити більшу пенсію, а не народити 10 дітей, щоб вони вас годували. Сто років тому думки такої не було. Тоді покладалися один на одного і на сусідів, і на громаду більше, ніж на інші обставини", - каже Костянтин.
Він додав, що ці зміни відбувалися дуже швидко і традиції не встигали приживатися серед новоприбулих. Тому намагається берегти їх сам. Хоча за гроші, вкладені в старенький будиночок, можна було вже квартиру на Манхеттені купити, жартує подолянин. Зате з сім'єю вони можуть зібратися у власному будинку.
