Так трапилось, що і пиво має власного патрона-покровителя. І хоч у пивоваріння більш ніж довга традиція, проте саме епоха середньовіччя закарбувалась «золотою» для цього хмільного напою.
Легенда про Гамбрінуса, «пивного короля», якраз і має це середньовічне підґрунтя, хоч її джерело досі невизначене. Ким був цей легендарний король, на честь якого названо сотні пивних та ресторанів у всьому світі, і навіть марку чи не найкращого чеського пива? Відповідь на це запитання підготувала постійна авторка Symbolon Соломія Козак (м. Львів).
Вперше про Гамбрінуса дізнаємось із «Баварської хроніки» Йоганна Авентина (1477–1534). В творі розповідалось, що Гамбрінус (у версії автора – Гамбрівіус) жив близько 1600 р. до н.е., та був сином короля германців Марсіуса. Він став коханцем єгипетської богині Ісіди, яка разом зі своїм чоловіком Осірісом навчила його виготовляти знаменитий хмільний напій.
Опісля вони відправились у німецькі землі, де започаткували баварську генеалогічну гілку герцогів. Звісно, таке твердження далеке від істини, а то й написане під впливом чималої порції того ж пива. Але дослідники припускають, що прототип «пивного короля» міг жити у період, наближений до часу зафіксування легенди. Проте, існує декілька версій, хто ним міг бути. Не виключено також, що історія про Гамбрінуса існувала задовго до Авентина і він її лише переосмислив та творчо переробив.
Згідно із першою версією, йдеться про броваря на ймення Гамбрінус, який служив при дворі Карла Великого (742 – 814). Проте проблема полягає у тому, що крім його імені, нам більше про нього нічого не відомо. Але знаємо напевне, що у середньовічній Європі в той час пиво активно варили.
Інша, більш інформативна та правдоподібна версія стверджує, що Гамбрінус справді існував, але не як король, а як герцог. Йдеться про володаря Брабанту (сучасна Бельгія) Жана І Переможця (1252 – 1294), якого називали Жан Перший, або ж латиною – Johannes Primus (з чого скорочено вийшло, як припускають Gambrinus). Герцог і справді сприяв розвитку пивоваріння у своїх володіннях. Подейкували, що Жан I і сам таємно приєднався до гільдії броварів, а майстри тримали в себе його портрет як талісман.
Цю теорію могла би підтверджувати картина XVI століття, яка експонується зараз у знаменитому Музеї пива та Октоберфесту в Мюнхені (Bier- und Oktoberfestmuseum). На ній зображено Гамбрінуса в образі короля з кухлем пива у руці, а поряд з ним є напис: «За життя мене називали Гамбрінус, був я королем Фландрії і Брабанту. Вперше я зробив з ячменю солод та зварив пиво. А тому можуть усі пивовари казати, що їхнім патроном є король». Більш ніж імовірно, що ця картина стала взірцем та прототипом для всіх подальших спроб зобразити Гамбрінуса, хоч і була фантазією художника.
Є припущення, що окрім Жана Брабантського, до витворення образу фландрійського Гамбрінуса причетний ще один Жан – правитель Бургундії, Жан ІІ Безстрашний (1371 – 1419), який володів з 1405 року титулом графа Фландрії.
Велике і потужне герцогство Бургундія теж виробляло пиво, а от з самим Жаном пов’язують впровадження та легалізацію хмелю у графстві Фландрія. Крім того, він навіть заснував лицарський орден за заслуги під назвою Орден хмелю (lat. Ōrdō lupuli) для своїх прихильників у нових володіннях.
Окрім згаданих, існує також менш популярна і досліджена версія походження імені Гамбрінус – від назви стародавнього германського (а може германізованого кельтського) племені гамбрівіїв, а заодно від латинської назви Гамбурга – Gambrivius або ж Камбре – Cambrivius.
Вперше про гамбрівіїв згадували римські історики Тацит і Страбон у І ст. н.е. У 1498 році італійський монах-домініканець Анній з Вітербо використав у своїй праці назви племен, вказаних Тацитом, додатково вигадавши перелік німецьких королів, один з яких отримав ім’я Гамбрівіус.
Вже згодом ця видумка могла трапитись на очі Авентину, перетворитись у легенду про пиво та його короля-винахідника. У кожному разі, постаті Жана І Переможця та Жана ІІ Безстрашного завдяки вкладу у справу пивоваріння, стали символічними на всі подальші віки.
