Попередник українських прикордонних військ, Окремий корпус кордонної охорони (ОККО) був заснований у березні 1918 р. рішенням Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки. Новостворену службу було вирішено створити при міністерстві залізничного сполучення. Його начальником став полковник Володимир Желіховський – кадровий офіцер, який з липня 1914 р. обіймав посаду командира батальйону 4-го Німанського прикордонного полку.
Попередник українських прикордонних військ, Окремий корпус кордонної охорони (ОККО) був заснований у березні 1918 р. рішенням Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки. Новостворену службу було вирішено створити при міністерстві залізничного сполучення. Його начальником став полковник Володимир Желіховський – кадровий офіцер, який з липня 1914 р. обіймав посаду командира батальйону 4-го Німанського прикордонного полку.
Планувалося, що ОККО, матиме у своєму складі одну учбову бригаду (Нова Прага) та 9 кордонних бригад: 1-у Волинську (Луцьк), 2-у Подільську (Кам'янець-Подільський), 3-тю Одеську (Одеса), 4-у Північну (Гомель), 5-у Чорноморську (Одеса), 6-у Хоперську (Валуйки), 7-у Донецьку (Луганськ), 8-у Азовську (Маріуполь) та 9-у Курську (Суми).
Після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського начальником Окремого корпусу кордонної охорони був призначений генеральний хорунжий Віктор Савельєв. Активне формування бригад кордонної охорони розпочалося із середини серпня 1918 р. Були призначені командири та начальники штабів бригад, старшини-прикордонники й фахівці з митної служби. Весь кордон Української Держави розподілявся на 8 районів, кожний з яких пильнувала окрема бригада. Для охорони морських кордонів замість 5-ї Чорноморської кордонної бригади було створено Штаб охорони узбережжя Чорного моря.
Бригада корпусу складалася з шести прикордонних відділів. Їхня штатна чисельність була: 10 старшин, 322 муштрові і 55 немуштрових підстаршин та козаків. У свою чергу відділ складався з п'яти прикордонних загонів ("отрядів"), кожний з яких мав 1 старшину, 64 муштрові і 6 немуштрових підстаршин та козаків. Урешті-решт, загін поділявся на три–п'ять прикордонних постів ("вартарок") по 15 вояків у кожному. Пост був найменшою структурною одиницею корпусу. Загальна чисельність кордонних військ становила близько 17 тис. чол.
Несення кордонної служби, постійне збільшення обсягів завдань з охорони кордону вимагали відповідного матеріально-технічного забезпечення. На асигновані державою кошти здійснювалося облаштування прикордонних об'єктів: будувалися телефонні лінії, утримувалася в робочому стані сигналізація, проводилася закупівля коней, збруї.
Після перемоги повстання Директорії начальником Окремого корпусу кордонної охорони УНР було призначено колишнього прикордонника і військового міністра УЦР Олександра Жуківського. В умовах наступу більшовицьких та білогвардійських військ він намагався зберегти кадри кордонної охорони, втім вже на січень 1919 р. у його розпорядженні залишилися лише кадри Північної, Курської, Волинської (всі переведені до Луцька) та Подільської (продовжувала нести варту на румунському кордоні) бригад. Наприкінці січня 1919 р. штаб Окремого корпусу кордонної охорони та кадри чотирьох наявних бригад були зібрані у Кам'янці-Подільському. Із березня 1919 р. посаду начальника корпусу знов обійняв полковник Желіховський.
Впродовж 1919-1920-х рр. в умовах рухомих та нестійких кордонів, війн із більшовиками, білими та поляками Окремий корпус кордонної охорони фактично двічі припиняв своє існування. Останній командувач ОККО полковник О. Пилькевич очолив переформований корпус у вересні 1920 р. Однак, за неповних два місяці, з кінця вересня до кінця листопада, вдалося лише відродити центральний апарат, сформувати кадри однієї бригади і вислати на кордон перший невеликий підрозділ, які взяв під свою охорону 40-кілометрову ділянку західного кордону Української Народної Республіки з Польщею по р. Збруч.
Однак продовжити розпочату роботу не вдалося. Завадив катастрофічний розвиток подій на фронті. Більшовики наближалися до тимчасової столиці Української Народної Республіки. Штаб корпусу 14 листопада 1920 р. був змушений залишити Кам'янець-Подільський та евакуюватися на зайняту Польщею територію. 1 січня 1922 р. внаслідок своєї малої чисельності Окремий корпус кордонної охорони був переформований в окрему кадрову бригаду кордонної охорони, яка складалася з двох піших куренів та трьох окремих сотень: гарматної, кінної і технічної. У вересні 1922 р. замість бригади було створено кадрову комісію кордонної охорони. Остаточно історія ОККО завершується у квітні 1923 р., коли комісія була розпущена.
