9 січня пішов із життя Дмитро Малаков, краєзнавець, лауреат Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України (2012).
Був братом українського графіка Георгія Малакова, про це повідомляє сайт Читомо.
В кінці 80-х років спільно з Анатолієм Кончаковським він почав готувати експозицію для створення музею Михайла Булгакова.
Відреставрований за проектом і під керівництвом архітектора Ірини Малакової (дружини Дмитра Малакова), будинок на Андріївському узвозі, 13 відкрили 15 травня 1991 року, в день сторіччя від дня народження письменника. Музей там було створено дещо пізніше.
З 1992 року працював у музеї історії Києва.
Проживши все життя в Києві, Малаков передав безліч артефактів минулих епох із сімейної колекції для експозиції в музеях і на виставках.
Автор путівників: "По Брацлавщине" (1982), "По Восточному Подолью" (1988), "По історичних містах Київської Руси" (фото Є. Дерлеменка,1990), "Два береги Збруча" (у співавторстві з Оленою Крушинською та Юрієм Козорізом, 2008), "29 зупинок від Хмільника до Хмельницького" (2009), "Прорізна. Ярославів Вал" (у співавторстві з В.Галайбою, В.Грузиним та М.Кадомською), "13 київських зустрічей з Городецьким" (2011), "Від Кудрявця до Лук’янівки" (2014), "Між Бульваром і Кудрявцем" (2015), "Лук’янівка. Татарка" (2017), "Мала і Велика Житомирські" (2017), "Від „міста Ярослава“ до Либеді" (2017), "Київ столітньої давнини" (2017), "Шляхом Київ-Житомир" (2018); навчального посібника "Нариси з історії Києва"(2002 — у співавторстві з М. Кальницьким та О. Юрковою); альбомів: "Георгій Малаков" (1984), "Киев Михаила Булгакова" (1990, 1993 — у співавторстві з Анатолієм Кончаковським), "Золотоверхий Київ" (підтекстівки — 1995), "Печерськ" (під псевдо — 1996), "Книжкові знаки Георгія Малакова" (1998), "Київ. 1941—1943" (2000), "Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги" (2004), "Київ. 1939—1945" (2005), "Немирів у малюнках Георгія Малакова" (2008), "Минувшина Немирова" (2008), "Городецький. Виклик будівничого" (текст — 2008); "Київ. 1939—1945. Постскриптум" (2009), "Ніби й не було війни…" (2009), "У Києві 50-х" (2011), "Мальовнича Україна" (2011), "Георгій Малаков. Життя і творчість" (2016 — у співавторстві із Наталією Белічко), "Георгій Малаков. Життя в малюнках і спогадах" (2016), "На Львівській площі Києва" (2016);
монографій: "Архітектор Городецький. Архівні розвідки" (перше видання — 1999, друге видання, розширене і доповнене — 2013), "Особняки Києва" (2004 — у співавторстві з Ольгою Друг); "Прибуткові будинки Києва" (2009), "Архітектор Григор’єв. Київський спадок" (2010), "Архітектор Осьмак. Нездолана шляхетність" (2012), "Архітектор Безсмертний. Доцільність і естетика" (2013), "Архітектор Шехонін. Три епохи" (2017); спогадів: "Оті два роки… У Києві при німцях" (2002), "Кияни. Війна. Німці" (2008, 2010), "Повоєння. Спогади Киянина" (2013), "Долі киян (1941—1943)" (2017).
