19 вересня, на Берковецькому цвинтарі відбудеться поховання Григорія Куценка, українського громадського діяча, публіциста, Голови Київського товариства політв'язнів і репресованих. Григорій Куценко (05.01. 1949 с. Іванівка Ставищенського р-ну Київської обл. – 16.09. 2017, м. Київ)
Григорій Петрович народився у селянській родині. У 15 років Григорій виїхав до Києва навчатися у суднобудівному училищі. По завершенню працював на суднобудівному заводі. У 1968 був призваний до армії, служив у ракетних військах. Йому присвоїли звання лейтенанта і направили на військову службу кадровим офіцером у Московський воєнний округ.
Григорій завжди багато читав, у тому числі й книги, різко критиковані у пресі. Слухав зарубіжні радіопередачі. Багато чув на службових семінарах у Москві, про О.Солженіцина і А.Сахарова. Пізніше від свого знайомого одержав Євангеліє, а в книгарні на Арбаті у Москві познайомився із московськими дисидентами, які й постачали його різними книгами — від Іскандера до О.Солженіцина і А.Сахарова.
Упродовж кількох років перечитав велику кількість забороненої літератури і, як він сам казав, не міг не поділитися цим «світлом у серці» зі своїм оточенням. Доповів на Григорія близький співробітник, якому він дав прочитати «Один день Івана Денисовича» О.Солженіцина.
15.02.1985 військовий трибунал Московського воєнного округу засудив старшого лейтенанта Куценка Г.П. за ст. 70 ч. 1 КК РРФСР до 4 років таборів суворого режиму.
Інкримінували розповсюдження книг О.Солженіцина, О.Зінов’єва, щоденникові записи, чернетки листів на захист А.Щаранського, Ю.Орлова, усні висловлювання (зокрема, що Україна може існувати й незалежно від СРСР). Карався в таборах ЖХ-385/3-5 у Барашево (Мордовія), та таборах Пермської області ВС-389/37 і 35.
12.01.1988 він був звільнений. Учасник серпневих подій 1991 року у Москві на боці демократичних сил.
Працював санітаром у лікарні, помічником Голови Ради у справах релігій при Кабінеті міністрів України, Головою Правління Асоціації «За міжнаціональний мир і злагоду в Україні» З 2006 – голова Київської організації Всеукраїнського товариства політичних в`язнів і репресованих. Автор близько 50 публікацій на гуманітарні та правозахисні теми. З 2008 року – організатор експедицій української громадськості в урочище Сандармох (Карелія) та на Соловки.
Василь Овсієнко
