В опублікованому нещодавно звіті шпигуна ЦРУ з’явилася невідома досі інформація про масове вбивство, яке радянська влада організувала в Польщі. Звіт агента датується 10 жовтня 1952 р. та описує поточну військову, соціальну та економічну ситуацію на польському узбережжі. Серед багатьох надзвичайно цікавих шпигунських спостережень кілька особливо шокують.
У звіті ЦРУ йдеться про те, що радянська армія вбила у лісі під Вітоміном, який є районом Гдині, 10 тис. росіян. Після війни вони поверталися із примусових робіт у Німеччині.
Фрагмент звіту: «У Вітоміні, в Гдині, перебуває протиповітряна артилерія та реєстратори. Польські свідки сказали мені, що у лісі під Вітоміном у масових похованнях закопано більше як 10 тис. совєтів. Їх застрілили самі совєти вже після закінчення Другої світової війни. Це були радянські працівники, репатрійовані з Німеччини».
Чергове речення у звіті засекретили. Агент ЦРУ більше не повертається до цієї теми, зосереджуючись, в основному, на місцях перебування російських військ на узбережжі. Однак з’являється інформація про чергові злочини радянських солдат: «Радянська піхота, бронемашини та протиповітряні установки перебувають у лісі недалеко Колобжега. Загалом там близько однієї дивізії. Мораль і дисципліна підрозділів значно погіршилися. Випадки нападів радянських солдат на польських дівчат все частіші. У деяких випадках жінок убивали, щоб затерти сліди. Про ці випадки ніколи, звичайно, відкрито не повідомляють», – читаємо у звіті.
У ньому також знаходимо цілий ряд іншої цікавої інформації про радянських офіцерів, чиновників та їхні родини на узбережжі: «Більшість радянських чиновників у Гдині проживає зі своїми родинами у комфортних помешканнях на пагорбі Фоха. Поляки кажуть, що вони не вміють поводитися: радянські діти понищили квартири, особливо ванни, тому що топчуть їх, заходячи в черевиках. Ці ванні кімнати виглядають як хліви».
Фрагмент звіту присвячено також совєтам у польській столиці. «Кажуть, що кількість працівників Будинку (радянської?) культури у Варшаві складає вже кілька тисяч. Усі вони молоді підтягнуті чоловіки. Поляки припускають, що озброєні. За чутками, вони можуть бути п’ятою колоною у Варшаві. У випадку вибуху війни, ці люди повинні одразу захопити владу в місті й поляки не матимуть змоги відповісти вибухом такого ж повстання, як проти німців у часи Другої світової війни. Люди у Варшаві налаштовані до совєтів настільки вороже, що кількох із них знайшли вночі мертвими або пораненими. Тепер совєти бояться ходити Варшавою після настання сутінків. Усі ці інциденти тримають, звичайно, у таємниці. Однак радянські офіцери й навіть працівники не вагаються відверто говорити полякам, що вони повбивають їх, якщо вибухне війна», – читаємо у звіті.
У документі відзначено також, що «кількість совєтів у рядах Війська Польського значно зросла. Сьогодні часто можна зустріти совєтів у ранзі капітана або ротного. Звичайно, вони носять польські форми».
Серед багатьох цікавих даних, у звіті агента ЦРУ є також фрагмент присвячений польсько-радянським економічним відносинам у ті часи: «Хоча кількість цементних заводів у Польщі зараз зросла, у 1952 р. затримали будівництво приватних квартир. Весь цемент направляється на військові цілі: укріплення, аеродроми, бункери на узбережжях. Усередині країни в різних місцях будують протитанкові лінії, направлені на захід. Для приватних осіб немає ані цементу, ані цегли. За джгутові мішки на цемент, що імпортувалися з СРСР, Польща платить по 5 злотих за штуку. Той самий мішок, наповнений цементом, продається до СРСР за 4 злотих. Фабрика локомотивів імені Йосипа Сталіна (колишній завод Цегельського) у Познані вдень і вночі виготовляє локомотиви для СРСР. Їх відправляють до Ельблонга, де переставляють на широку колію та відправляють до СРСР».
В іншому відкритому звіті ЦРУ можна, зрештою, прочитати, що до СРСР масово відправляли також польське вугілля. Щоб цьому запобігти підрозділи АК і НЗС (Народні збройні сили) часто підривали колії та скидали потяги із польським вугіллям, що їхали у східному напрямку. Агент ЦРУ пише, що «партизанський рух, такий, як протягом Другої світової війни, вже практично не існує».
«У лісах діють лише невеликі відчайдушні групи, яких підтримують, здебільшого, молоді селяни. Вони мають багато зброї з воєнних часів і забезпечують партизан харчами», – писав у своєму звіті агент.
