Голова Укрзалізниці Войцех Балчун на своїй сторінці на ФБ розповів про добре відпрацьовану систему розкрадання солярки на прикладі одного локомотивного депо. Йдеться про мільйони лривень.
Войцех Балчун: "Картинки з повсякденності компанії, що в кризі. Аналіз фактів дає уявлення про масштаби і способи зловживань та розкрадань. П’ять місяців – мільйон доларів. 7-8 тонн солярки щодня. «Наліво». Прямо з тепловоза - у каністри. Машиніст, помічник машиніста – «у ділі». Або безпосередньо у депо. Прямо у бензовоз. Тут ранг вже вищих начальників. Конкретні прайси. Начальник депо – 500 тисяч гривень щомісяця. Мовчання працівника ВОХР – 500 гривень за одну поїздку. Мільйон гривень – за відновлення на посаді начальника депо. Ще мільйон щомісяця – за невтручання. Хитрощі машиністів: виведення з ладу систем контролю, псування систем захисту теплового режиму дизеля, злив пального по ходу тепловоза. Організована, продумана, зухвала система. Задіяні всі. Залізничники, місцеві правоохоронці і бандити, скупники палива. Погрози начальнику, що насмілився кинути виклик і почав ламати схеми.
Все це просто оперативна інформація. Встановлені факти. Перевірені випадки. Спрацювали наші, так звані, «мобільні групи». Приклад тільки одного локомотивного депо. Можу назвати. «ТЧ-3 «Мелітополь». П’ять місяців жорсткої боротьби з крадіжками, кадрові рішення, контроль норм витрат палива – економія тільки по вказаному депо – майже 1300 тонн. Рахуємо разом: майже мільйон доларів! За п’ять місяців! Тільки по одному депо! А по компанії загалом? Чи для вас, колеги-залізничники, це не новина?
Будемо використовувати всі можливості для економії пального і боротьби з грабунком. Досвід роботи «мобільних груп» заслуговує на увагу. Варто посилити відповідальність, у тому числі матеріальну, машиністів локомотивів. Маємо ідею онлайн-моніторингу руху. Переглянемо норми питомих витрат. По кожному конкретному депо. Опрацьовуємо пропозицію створення департаменту енергоменеджменту.
А, може, просто треба не красти?
P.S. Деяким «ентузіастам» на замітку. Не підставляйте так замовника. Маріуполь – це не Придніпровська дорога 
:)".
