Колекція 27 написаних сечею таємних листів від люблінських жінок, ув’язнених у німецькому концтаборі в Равенсбрюк, потрапили до Музею мучеництва «Pod Zegarem» у Любліні. Над експонатами попрацюють консерватори
«Це виняткова та унікальна колекція. Це таємні листи, написані симпатичними (невидимими) чорнилами, тобто сечею», - сказала керівник Музею мучеництва «Pod Zegarem» Барбара Оратовська.
Листи передала родина польської ув’язненої концтабору Равенсбрюк Кристини Чиж-Вільгат. У колекції 27 листів 1943–44 рр., що були надіслані з табору до Любліна.
Щоб передати таємну інформацію про себе та ситуацію у таборі ув’язнені використовували техніку симпатичного атраменту. Вона полягає у написанні тексту безбарвною речовиною, або такою, що швидко стає прозорою. Щоб прочитати це таємне повідомлення, потрібно його проявити, наприклад, підігрівши папір.
Як пояснює Оратовська, для цієї техніки була потрібна кисла рідина, тому ув’язнені використовували власну сечу. «Писали тоненькою липовою гілочкою. Листи написала Кристина Чиж, тому що у неї був гарний почерк», – сказала Оратовська.
12 листів із цієї колекції – це листи, що були написані на внутрішній стороні конвертів для листів із таборів. На конвертах помітні штампи цензури. Вкладені листи читало керівництво таборів, тому, за словами Оратовської, зміст більшості таких офіційних листів банальний та схожий, але й там ув’язнені зашифровували інформацію.
Інші листи з колекції, які називають «лівими», відправлялися з-поза табору. Адресатами цих листів вказуються різні особи із Німеччини, адреси яких ув’язнені шукали самі. «Ліві» листи виносили із табору ув’язнені, що працювали за межами табору та вкидали до поштових скриньок. Адресатами були різні люди у Любліні – родина, друзі ув’язнених.
Таємні листи сечею писали, здебільшого, на внутрішніх сторонах конвертів, але й на звороті офіційного листа, або між рядками тексту офіційного листу, що були написані олівцем. Листи, що прийшли від ув’язнених з Равенсбрюк, прасували, завдяки чому написи сечею ставали темними.
Зашифровану інформацію про лист, написаний сечею, Кристина Чиж помістила в офіційному листі до брата. Вона нагадала йому як вони разом читали «Диявола з сьомого класу» Корнеля Макушинського. Головний герой цієї повісті пише лист, у якому перші рядки текст у утворюють повідомлення. Таким чином Христина зашифрувала слова «лист» та «сеча».
Оратовська сказала, що ідея писати листи сечею з’явилася у Ніни Іванської. У січні 1943 р. ув’язнені хотіли передати рідним інформацію про те, що у таборі на них проводяться медичні експерименти. «Як живі докази цих експериментів вони знали, що їх можуть ліквідувати, тому хотіли передати це до Любліна», – додала Оратовська.
Таким чином ув’язнені передали, зокрема, список із 74 жінок, що були привезені із Любліна, над якими у Равенсбрюк проводили медичні експерименти. Пізніше вони писали й про інші справи – про умови, що панували у таборі, нових в’язнів, яких привозили.
Ще невідомо чи і коли таємне листування із Равенсбрюк зможуть побачити відвідувачі. Оратовська сказала, що спершу музей хоче отримати кошти на консервацію. «Деякі конверти в чудовому стані, прекрасно видно, що написано, але інші потрібно терміново консервувати», – відзначила вона.
Німецький концентраційний табір для жінок у Равенсбрюк працював у 1939–45 рр. Через нього пройшло 132 тис. жінок із різних країн Європи. Більше 90 тис. не вижили – були вбиті, померли від голоду, хвороб або медичних експериментів. Серед ув’язнених в Равенсбрюк жінок, 30–40 тис. складали польки. Табір пережили бл. 8 тис. ув’язнених із Польщі. У підтаборах Равенсбрюк було також близько 20 тис. чоловіків та близько тисячі дівчат.
Музей мучеництва «Pod Zegarem» у Любліні є відділенням Люблінського музею та розташований у камерах колишньої в’язниці гестапо у Любліні. Сьогодні там проводиться ремонт, після якого заклад знову буде відкрито для відвідувачів.
