Цього дня у 1944-ому помер хоровий диригент, композитор та етнограф Олександр Кошиць.
Тріумфом Кошиця було турне Української хорової капели у 1919-1924 роках, створеної за дорученням Симона Петлюри. Хор мав завоювати у світі симпатію до українців і новоствореної держави - УНР, з чим впорався більш, ніж успішно. Його керівником запропонували стати Олександру Кошицю.
«Український хор закінчив у нас свої гастролі зі справжнім апофеозом. Він не тільки досяг своєї поважної мети, а й переконливо довів, що Україна має античну цивілізацію, пречудовий і багатющий фольклор, що переконливо підтверджує високу культуру раси», - писала паризька газета «Lavehir» у січні 1921-ого.
«Хоч як ми шануємо наші великі хори, але рівного цьому не маємо. З хором і в хорі живе його диригент Олександр Кошиць. Це, власне, не диригент у загальноприйнятім значенні цього слова, він є справжній чарівник», - відгукувалась про виступ берлінська преса у квітні 1921-ого.
“Український сезон” в США хор Кошиця відкрив у найпрестижнішому залі Америки - нью-йоркському “Карнегі Хол”. Саме там вперше прозвучав згодом всесвітньо відомий “Щедрик” Леонтовича. За шість місяців у США капела під керівництвом Кошиця дала 138 концертів і кожен із них викликав фурор.
«Зжалься, Боже, над тими, хто не чув найбільш натхненного і чудового вокального ансамблю, який тільки збирався перед американською публікою», - писала нью-йоркська преса у листопаді 1922-ого.
«Музичний світ винен Кошицю більше, ніж він коли-небудь може заплатити за його бездоганний хор – це чудо всіх віків!», - захоплювались виступом капели критики у Мічигані у грудні 1922-ого.
Окрім диригентства Кошиць доклався до збереження українського фольклору. Ще у 1900-их він здійснив експедицію на Кубань, щоб зібрати пісні із пам'яті козаків. Кошиць є автором великої кількості обробок народних пісень.
За оцінками багатьох музикознавців, колискова «Ой ходить сон» в обробці Кошиця, що набула популярності в Америці, лягла в основу джазового стандарту «Summertime» Джорджа Ґершвіна.
Після окупації УНР більшовиками Кошицю неодноразово відмовляли у в’їзді в Україну, композитор переживав це дуже болісно. Попри це він прочитав цикл лекцій про українську музичну культуру в Колумбійському університеті, провадив курси для диригентів. В еміграції композитор писав церковні твори (загалом п’ять літургій), переробляв народні пісні.
Студія звукозапису «Вітмарк і син» видало масовим тиражем переклади англійською мовою 42 українських народних пісень в обробці Олександра Кошиця, які розійшлися мільйонами примірників, увійшовши до світового репертуару звукозаписів.
Похорон Кошиця у Вінніпегу в 1944-ому супроводжувало близько 5 тисяч людей.
Як згадували сучасники, композитор у житті був веселим, дотепним, темпераментним і дуже чутливим, відзначався колосальною ерудицією та пам’яттю — знав напам’ять десятки партитур. На концертах мав тільки піднесений настрій.
Походив із Черкащини, батьківщини Шевченка, з родичами якого Кошиць навіть підтримував дружні стосунки.
Проект Локальна Історія
