13 червня в Луцьку розпочалися розкопки на місці розстрілу 23 червня 1941 року в'язнів співробітниками радянського Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД)
10-метрову могилу віднайшли в липні минулого року поруч із приміщенням за адресою Кафедральна, 16. Взимку 2017 року Луцька міська рада виділила 100 тисяч гривень на проведення розкопок та дослідження місця масового поховання.
Саме тут у червні 1941 року діяло тюремне відділення управління НКВД у Волинській області.
У 2009 році на території колишньої в'язниці відбулися перші розкопки. Дослідження як і тоді, так і цього разу проводить комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій «Доля».
Історична довідка
22 червня 1941 року в'язниця потрапила в зону бомбардування німецькою авіацією. Після закінчення бомбардування в’язні вчинили бунт. Але втекти пощастило одиницям. Більшість була розстріляна.
У доповідних записках начальнику тюремного відділення управління НКВД у Волинській області йшлося, що 23 червня 1941 року в зв’язку з бойовими діями біля Луцька з-під варти було звільнено малоліток, „указників” та засуджених за малозначні злочини – всього 84 особи. Решта ув’язнених чисельністю до 2000 осіб були розстріляні на території луцької в’язниці.
Розстрілювала в'язнів оперативна група працівників УНКВД у Волинській області під керівництвом капітана держбезпеки Розова, особовий склад 233-го конвойного полку військ НКВД, керівний склад та наглядачі в'язниці.
Підставою для розстрілу в'язнів стала директива народного комісара Держбезпеки СРСР Меркулова №2445-М від 23 червня 1941 року. Згідно з цією директивою особи, що утримувалися в тюрмах західних областей України, підлягали розстрілу за місцем їх утримання у зв’язку з початком війни з Німеччиною. Йшлося не тільки про тих, кому винесли вирок про вищу міру покарання, але й про засуджених до позбавлення волі та осіб, щодо яких тільки розпочалося слідство.
У ніч із 22 на 23 червня, поки німці не увійшли в місто, в луцькій тюрмі розстрілювали арештантів, поспіхом прибирали їхні тіла.
"Мы немедленно приступили к уборке трупов. Все трупы 70 с лишним осужденных к ВМН и около 800 подследственных нами закопаны и место на местах нахождения трупов полито керосином и выпалено, а после этого все эти места посыпаны известью…”, – із рапорта сержанта Стана.
Після переходу Луцька під контроль німців спеціально створена комісія за допомогою громади в липні 1941 року зробила насип над могилами, обклала їх дерном, встановила дубові хрести-фігури, обгородила низенькою огорожею, встановила таблички з написами, де вказувалась кількість похованих в’язнів. З ініціативи комісії в серпні 1941 року відбувся офіційний похорон, покладання вінків і відправа панахиди. Це була остання панахида на цьому місці до 1991 року, коли з ініціативи громадськості в трьох місцях, де були поховані в'язні, встановили пам'ятні знаки та меморіальні дошки.
Після повернення до Луцька радянської влади 1944 року на цій території знову облаштували в'язницю, яка діяла тут до 1958-го. Могили були зрівняні з землею, а хрести знищені.
Після 1958-го приміщення переобладнали, й тут аж до 1998 року розташовувалося музичне училище. Згодом приміщення пустувало. А в 2001-му тут заснували монастир Різдва Христового.
Український інститут національної памʼяті
