Якими були найдовші воєнні конфлікти від давнини до сьогодення розповів для Гал-інфо історик Сергій Козловський.
Війни супроводжують людство від початку його існування. Деякі з них тривали століттями, інші — змінювали історію за лічені дні. Якими були найдовші конфлікти, що впливає на їх тривалість та чи стали вони зараз коротшими — відповіді на ці питання журналісти Гал-інфо знайшли разом з істориком-медієвістом, сходознавцем, доцентом кафедри історії середніх віків та візантиністики історичного факультету ЛНУ імені Івана Франка Сергієм Козловським.
За словами історика, парадоксально, але війни, попри те, що є явищем негативним, адже забирають найцінніше — людські життя, водночас є рушієм прогресу. Джинси, ватні диски, коротка зачіска у жінок — ці речі стали для нас звичними, а з’явились у відповідь на потреби воєнного часу. Звісно, деякі винаходи, які проникли у наше сьогодення, раніше слугували немирним цілям, зокрема, супутниковий зв’язок.
Якщо говорити про те, коли взагалі почались перші конфлікти, то, вочевидь, це сталось тоді, коли наш далекий предок, людиноподібна істота, взяв палицю в руку і вдарив нею іншого індивіда. На території України є могильник періоду пізнього палеоліту (12-10 тис. років до н.е.), де були знайдені залишки приблизно 47 тіл людей з характерними травмами, що дозволило стверджувати, що вони загинули внаслідок війни. Чогось подібного на території євразійського континенту у цей період не зафіксовано, то ж це поховання вважаємо найпершим свідченням масового військового конфлікту.
Війни у такому розумінні, як ми знаємо зараз, розпочались у період мідно-кам’яного віку за територію та ресурси. Пізніше, у період бронзи, спостерігаємо, що конфлікти ставали дедалі частішими, бо навколо поселень з’явились вали, частоколи, рови для захисту від нападу. Однією з причин цього була майнова диференціація. По похованнях того часу можна стверджувати, що з’являються бідні і багаті, яких ховали разом з рабами, дружиною, кіньми та інвентарем. Таке розшарування суспільства означало різний доступ до ресурсів, що і спричиняло війни. Крім того, у цей період племена починали об’єднуватись у ширші союзи і могли вести довші війни одне з одним, бо до цього бойові конфлікти мали спорадичний (нерегулярний) характер, і, очевидно, затяжними не були.
Відоме протистояння, оповите багатьма міфами — Троянську війну, все ж не можемо повністю вважати вигадкою, зазначає історик. Цей десятилітній конфлікт між ахейцями та троянцями має місце в історії, це підтвердили і розкопки німецького археолога Генріха Шлімана. Однак він не тривав постійно, а був серією набігів, які згодом були поетично оспівані грецькими авторами, зокрема у “Іліаді”, авторство якої приписують Гомеру.
“Давні греки мали кілька таких війн, розтягнутих в історії, в першу чергу — з Персією, яка мала величезні людські та економічні ресурси. Важливо, що у ході греко-перських війн вперше з’являється протиставлення Заходу і Сходу. Греки стикаються з, по-суті, таким же цивілізованим епосом, але все одно розуміють, що перси - це щось інше, і з того часу формується уявлення про Західну і Східну цивілізації. Греки зауважили, наприклад, що в них є демократія, виборність, а в персів - деспотія. Цей конфлікт був серією з кількох війн, що загалом тривали приблизно 50 років, і його можна вважати першим глобальним військовим конфліктом, бо між собою воювали дві супердержави того часу”, — розповідає пан Сергій.
Цікаво, що перси також вели війни на території України. У 514-512 рр. до н.е. цар Дарій І переправив численне військо через протоки Дарданелли і Босфор і напав на племена скіфів. Вони теж на той час вважалися вагомою силою, але розуміли, що вистояти проти такої кількості персів не зможуть, то ж вдалися до хитрої тактики, яка має назву “Скіфська війна”. Її суть полягала у тому, щоб уникати вирішального поєдинку, адже в основному армія персів — це важкоозброєна піхота, а скіфів — легкоозброєні лучники. Вони відступали по степу, спалюючи за собою землю та залишаючи противника без ресурсів. Через два роки такої війни перси були змушені повернутись назад ні з чим, і це приклад того, як велика імперія не змогла підкорити значно меншу за ресурсами і потенціалом армію. Водночас, як зауважує історик, у сучасній війні ми таку тактику застосувати не можемо, адже лінія фронту надто довга, і в першу чергу ми будемо завдавати шкоди власному населенню.
Знову з персами, але вже в інший період вела війни Римська імперія (пізніше — Візантія). Вони розпочались близько 92 р. до н.е і розтягнулись аж до 7 ст. н. е. Це знову ж таки була серія воєнних конфліктів, які час від часу вщухали, адже на це впливала низка факторів, зокрема, релігійний. Хоча християнство прийнято вважати миролюбним, але Східна Римська імперія, яка до того часу була вже християнською державою, не хотіла миритись з культом зороастризму (однієї з перший релігій) у персів. У ході такого тривалого протистояння обидві держави втратили багато людських та економічних ресурсів, і цим скористалася молода держава — Арабський халіфат, яка розбила і Персію, і Візантію, і взяла під свій контроль увесь Близький Схід, значну частину Малої Азії і територію Межиріччя.
Також серед глобальних конфліктів варто виділити період Хрестових походів (1096 - 1270 рр.). Це серія релігійних протистоянь між західними християнськими державами і мусульманами — сельджуками (турками) та арабами. Зрештою, всі території, які хрестоносцям спочатку вдалось взяти під контроль на Близькому Сході, були втрачені, зокрема, через їхню міжусобну боротьбу за престол Єрусалимського королівства. Але ці походи відкрили для європейців багато нового: рис, екзотичні фрукти, нові види озброєння, нові слова і навіть гру в шахи. Також вперше з’являються герби на щитах та одязі, щоб ідентифіковувати воїнів такої величезної армії. У походах брала участь більшість західноєвропейської християнської знаті, найвідоміший Третій хрестовий похід навіть має неофіційну назву “Хрестовий похід королів”. Тоді в похід вирушили король Англії Річард I Левове Серце, король Франції Філіп II Август та німецький імператор Фрідріх I Барбаросса. Для останнього він закінчився фатально: Барбаросса впав з коня в річку та потонув, а Річард — потрапив у полон.
“Через 100 років після походів розпочинається важливий конфлікт між Англійським королівством і Францією, який ми називаємо Столітня війна. Сам термін є не до кінця правильним, адже юридично він тривав довше - 116 років. І теж варто розуміти, що це не були постійні бойові дії”, - наголошує пан Сергій.
В основному бої велись на території Франції за контроль над Аквітанією (південний захід Франції) та Фландрією (сучасна Бельгія). У той час економіка обох держав базувалась на сільському господарстві, і відповідно нарощувати її темпи потрібно було за рахунок приєднання нових земель. Спочатку першість у війні належала Англії, основу армії якої складали лучники, в той час як у французів — важкоозброєна лицарська кіннота. Зрештою французам вдалось відбити більшість ключових замків та відновити контроль над землями, і до початку Наполеонівських війн це був останній довгий і глобальний конфлікт між Англією та Францією. Ця війна також стимулювала винайдення нового озброєння, зокрема, з’явилась вогнепальна зброя та артилерія. Відтоді замки в їхньому класичному вигляді втратили свою актуальність, бо їх могли обстрілювати, до того облоги затягувались на роки. Для захисту починають зводити бастіони, в Україні прикладом є Підгорецький та Збаражський замки. А також стало зрозуміло одне — воїн, озброєний вогнепальною зброєю (легкоозброєний воїн-стрілець), тепер грає першу скрипку і має перевагу і над лучником, і над лицарем.
Говорячи про довгі воєнні конфлікти неможливо залишити поза увагою Першу світову війну. Тоді великі держави Європи розділились на два блоки: Антанту, що складалася з Франції, Росії та Великої Британії; і Троїстий союз Німеччини, Австро-Угорщини та Італії. За прогнозами німецького кайзера Вільгельма ІІ, уже за 3 місяці німецькі солдати мали повернутись додому з перемогою. Подібні речі говорили також і росіянам, і французам, але не так сталося, як гадалося. Незважаючи на те, що кожна з країн-учасниць сконцентровувала величезні ресурси на виготовлення зброї, її вистачило на перші 3 місяці, і уже наприкінці 1914 року країни відчули снарядний і патронний голод. Кількість вбитих і поранених була захмарною: лише внаслідок Галицької битви, де сумарно брали участь понад півтора мільйона солдат, приблизно половина — загинули. Швидкий наступ, на який розраховували обидві сторони був неможливий, війна затягувалась і ставала більш позиційною. На хід війни також вплинули нові винаходи: використання отруйних газів, танків, кулеметів, бойової авіації. Помітної переваги не мала жодна зі сторін до травня 1915 року, коли німецькі і австро-угорські війська здійснили успішну наступальну операцію під назвою Горлицький прорив, взявши під контроль Східну Галичину, частину Волині і північну Буковину. Ситуація змінилась влітку 1916 року, коли успішний наступ вдалось зробити вже російській армії. Брусиловський прорив хоч і завдав серйозної поразки австро-угорській армії, проте помітного успіху не було. Це призвело до того, що у 1917 році у Російській імперії починається революція. Цар змушений зректися престолу, і до влади приходить Тимчасовий уряд. Для Німеччини війна теж закінчилась революцією: солдати і робітники почали вимагати припинення війни. Тому 11 листопада 1918 року Німеччина підписала запропоновані Антантою умови перемир'я.
“Варто пояснити, що хоч Перша світова війна і закінчилась, багато країн відчували себе переможеними. Хоч Італія у 1915 році перейшла на бік Антанти і, фактично, була в таборі тих, хто переміг, італійці вважали, що ніяких переваг вони не отримали. У 1919 році з’являється організація “фашіо ді комбатіменто”, тобто фашистська, яку очолив Беніто Муссоліні. У Німеччині теж на фоні повоєнної розрухи починають рости реваншистські рухи, до влади приходять нацисти. Риторика Адольфа Гітлера полягала у тому, що проблеми, які стояли перед Німеччиною перед війною були невирішені, тому потрібна ще одна війна, яка покладе крапку у бажаннях Німеччини. Але Друга світова, як відомо, знову ж таки завершилась для німців капітуляцією у травні 1945 року. На іншому кінці світу війна закінчилась у вересні після капітуляції Японії. Очевидно, вона могла б тривати довше, якби не винайдення ядерної зброї, і атака японських міст Хіросіми і Нагасакі”, — пояснює історик.
У контексті сучасних подій маємо війну Росії проти України, яка розпочалась 11 років тому окупацією Криму. Це не перший конфлікт між українцями та росіянами, зокрема, варто згадати події 1917-1921 років, які були хорошим шансом для України здобути незалежність, але все ж не принесли успіху. Проте в тих умовах УНРівці недооцінили більшовиків, не мали міжнародної підтримки та досвідчених лідерів, які мали б військовий досвід, бо Михайло Грушевський був вченим, істориком, Володимир Винниченко — письменником, Симона Петлюра — журналістом. Їх підтримувала інтелігенція, а серед селян колосальну підтримку мав Нестор Махно, але він був байдужий до політичних ідей. Фатальною помилкою було також проголошення у ІV Універсалі цілковитого розпуску регулярної армії та створення замість неї народної міліції. Ще одним негативним фактором була “отаманщина”, коли реальна влада на місцях належала не керівництву УНР, а місцевим лідерам, тобто не існувало єдності всередині держави. Зараз Україна має те, чого не мала у 1917 році — підтримку закордонних партнерів та єдність усередині країни.
“Скільки триватиме війна передбачити неможливо, бо “Київ за три дні” триває уже 3 роки. Українці демонструють неабияку стійкість перед агресором, у якого значно більші економічні мобілізаційні ресурси. І зараз у нас є спільне бачення, що повинна бути перемога, у якому саме вигляді — поки незрозуміло, зокрема, через доволі неоднозначну позицію США. Але варто врахувати загальний контекст, що у керівництва США зараз напружені стосунки також з Канадою, Данією, Мексикою. Тому ми не знаємо, яким буде розвиток подій, але не забуваймо, що навіть найдовша війна має властивість закінчуватись”, — каже пан Сергій.
Також важливою для українців є підтримка Європи, яка, на відміну від США, які більшість конфліктів вели поза межами своїх територій, пам’ятає досвід двох світових війн, тому не хоче допускати їх повторення. За словами пана Сергія, на території США можна виділити всього один глобальний конфлікт у 19 столітті - Громадянську війну між північними штатами і рабовласницьким Півднем.
Отож на питання, які вирішальні чинники в загальному впливають на тривалість конфлікту, пан Сергій зазначає, що у першу чергу - це наявність економічної та сировинної бази і людських ресурсів. І, звісно, важливою є наявність та підтримка союзників, адже ми живемо в умовах глобального світу, і навіть події в іншому куточку планети можуть впливати безпосередньо на нас. Водночас попри появу нової зброї, нових тактик ведення бою, війни не стали коротшими.
Чи настане період, коли в світі не буде жодної війни? На думку історика, вочевидь, ні. Хоча можна привести протилежний приклад нейтральної Швейцарії та Ізраїлю, який воює постійно. У теперішніх умовах Україні з її сусідами все ж варто брати приклад саме з таких країн, які десятиліттями живуть в умовах воєнного стану.
Нещодавно журналісти Гал-інфо також дізнавались про важливість міжнародного права у процесі формування довготривалого миру в Україні.
