"Український народ хотів війни, бо він говорив, що тільки шляхом війни можуть відбутися переміни" - Щоденник Юліана Осовича "Війна 1939 р.". Частина 1.
...Всіх людей цікавило питання, що воно буде як рішаться справи війни. Більшість українців вірили, що польська армія не встоїться проти сильнішої під кожним оглядом німецької армії.
Український народ хотів війни, бо він говорив, що тільки шляхом війни можуть відбутися переміни, які принесуть визволення від національного та економічного гніту польських панів та «підпанків», як називав народ польських урядників, двірську службу, як: гайових, мельників, писарів, гайдуків та їм подібних панських «посіпаків». До них належить зачислити також поліціантів та деяких вчителів поляків.
Селяни польські жили в добрих відносинах з українськими селянами, але тільки там, де не було костьола і польського ксьондза, бо ксьондзи були завдатими «україножерами».
Новий закон виданий польською владою про заборону продажі землі українцеві та закон на підставі якого можна було виселити українця давши йому рішення влади, що напротязі 14 днів має він ліквідувати своє сільське господарство, землю продати тільки полякови та виїхати на захід. Проти цього закону не можна було робити жодних зажалень, жодних апеляцій.
Також влада не була тут обов’язана подавати причину такого рішення виданого українському селянові. Наслідком того закону було, що селянин, який одержав таке рішення, мусів віддати полякові землю за ціну, яку хотів дати селянин поляк. Властиво римо-католик, бо хто тільки був римо-католицького релігійного визнання уважався за поляка.
Ці закони були причиною ворожого ставлення найбільше лояльних селян до польського уряду. Селяни тепер зрозуміли і освідомили собі, що приповідка «Я хлопом був, є хлопом і буду хлопом – хлопа з мене ніхто не вжине» не є тепер актуально, бо на підставі рішення уряду, на протязі 14 днів селянин (тоді назвати хлоп) перестав бути хлопом (селянином-землеробом).
Попрощав я дружину і пішов з товаришами до П. К. І. (воєнкомату), щоб зголосити свій виїзд...
Юліан Осович, 1899 - 1966 рр. Член т-ва "Взаїмна поміч українського учительства" у Львові. Директор школи у селі Сновичі на Золочівщині. Мобілізований у 1939 р.
Проект Локальна Історія.
