Столичні краєзнавці привертають увагу громадськості до закинутої церкви Миколая Чудотворця на Печерську, якій минулого року виповнилося 100 років з дня закладки
"Це самісінький центр Києва, причому не в часи панування совєтського атеїзму, а тепер… Закинутий і напівзруйнований храм свят. Миколая Чудотворця на Звіринці, поруч з Ботанічним садом. Його купол видніється з далекої відстані, якби нагадуючи всім нам про справжній стан культури і духовності в нашому суспільстві", - пише 30 січня у Facebook краєзнавець Сергій Шумило.
Храм-пам'ятник св. Миколая Чудотворця на Звіринці був закладений в 1916 р на місці військового некрополя, де масово ховали солдатів, в т.ч. українців, загиблих на полях Першої світової війни. Військовий некрополь займав один з відрогів Звіринецького плато і прилеглий до нього схил. Схил був спланований уступами-терасами, щоб помістилося більше поховань.
"Оскільки могили на Братському кладовищі через кровопролитні воєнні дії тоді додавалися щодня, було вирішено спорудити на височині Храм-пам'ятник в ознаменування подвигу полеглих офіцерів і солдатів - учасників тієї трагічної війни. У червні 1916 року відбулася його закладка. Освячення здійснив єпископ Канівський Василій (Богдашевський), який виголосив промову, в якій підкреслив, що храм споруджується в знак вічної пам'яті про покійних воїнів", - зазначає краєзнавець.
Проект меморіалу склав художник-архітектор Петро Фетисов. За його задумом, над Звіринцем мала піднятися велична храмова будова. Фетисов запроектував каплицю, але фактично це була справжня церква, увінчана високим шатром. Знизу містилися приземкуваті аркасолії – ніші для найбільш почесних поховань. Головний престол був присвячений на честь св. Миколая Чудотворця, в цокольному поверсі передбачався ще один приділ.
Роботи велися досить швидко, незважаючи на воєнний час. Дуже багато киян співчували і допомагали справі увічнення жертв війни. У будівництві храму брав участь відомий київський зодчий Валеріан Риков, а також його учень - єврей Йосип Шпінель, в майбутньому відомий художник кіно. У 1917 році церкву вже звели, були готові стіни і перекриття. Залишалося лише надбудувати намет, виконати зовнішню і внутрішню обробку. Однак в країні почалися відомі події 1917 року, які не сприяли відкриттю нових храмів ...
Храм-пам'ятник на Братському кладовищі встояв під час грандіозного вибуху боєприпасів на Звіринці в 1918 році. Він не був знесений і під час тотального руйнування церков: радянська влада перед Другою світовою війною хотіла влаштувати у храмі крематорій, але завадила війна. У 1950-ті роки міськвиконком передав Інституту металокераміки і спецсплавів АН УРСР будівлю церкви з прилеглою до неї площею 2,5 га (територія Братського військового кладовища). Доповнивши її деякими прибудовами, там відкрили кілька спеціальних лабораторій. Надалі приміщення церкви стало базою Інституту міцності АН УРСР.
Частина цвинтарних терас можна побачити і зараз. Досить зайти в тил звичайного, хрущовського типу, будинки по вулиці Професора Підвисоцького, 20. Позаду нього - підйом по схилу. На середній терасі здалеку впадає в очі низка деяких споруд, вкопаних в схил і замкнених на замки. Нині в цих бункерах навколишні мешканці тримають картоплю...
Усередині храму-пам'ятника по стінах тягнуться вгору металеві сходи, кругом стоять металеві перекриття, заставлені різноманітними технічними приладами...
"Цей занедбаний храм - меморіал тисячам наших воїнів, загиблих у Першій світовій війні. Цим воїнам була обіцяна вічна пам'ять. Але ми забули їх імена. Ми втратили їх могили. Ми не присвятили їм жодного пам'ятного знака. І мало хто з киян нині знає про те, що масивна найвища споруда над Звіринцем – православний храм, побудований нашими предками в пам'ять про загиблих наших предків", – пише Сергій Шумило.
