На монумент червоною фарбою нанесли нацистські символи
На околиці Тернополя осквернили пам'ятник жертвам Голокосту. Невідомі намалювали на ньому свастику - повідомляє "Доба. Тернопіль". Про це написав у Facebook тернопільський краєзнавець Тарас Циклиняк.
— Яка здорова людина може таке зробити? Тут більше 10-ти тисяч людей вбили, — повідомив пан Тарас
Міністерство закордонних справ України засудило акт вандалізму в Тернополі, де невідомі особи осквернили пам’ятник жертвам Голокосту.
У заяві МЗС назвало дії невідомих «спланованою провокацією, яка має на меті розхитати міжнаціональний мир і злагоду в Україні».
«Упевнені, що правоохоронні органи України вживуть всіх необхідних заходів для того, щоб замовники і виконавці цього ганебного злочину були оперативно знайдені та притягнені до відповідальності», – наголосили в МЗС.
Довідка (територія терору)
Тернопіль
Ґетто. 5 вересня 1941 – 20 червня 1943 рр. Одне з перших, що виникло на території Галичини. Було розташоване у південно-західній частині міста в межах вулиць Руська, Львівська, Шептицьких, Срібна та площі Ринок. Територія була обгороджена колючим дротом у два ряди. Ґетто охороняло гестапо та українська поліція. До 25 вересня 1941 р. ґетто та його околиці заселило єврейське населення міста, загалом до 12 тис. 500 осіб. За наказом німців був утворений «Юденрат», який очолював Густав Фішер; згодом його замінив Кароль Погорілес. Ув’язнені перебували в жахливих антисанітарних умовах, голодували: в день видавали по 100–150 гр. сурогатного хліба та тарілку гарячої їжі. Виходити за межі ґетто, купувати продукти харчування та отримувати передачі було заборонено. Усіх в’язнів змушували виконувати важкі фізичні роботи – заготівлю деревини, дорожні роботи та очищення міста від нечистот. Жінок, дітей та людей похилого віку, які не могли працювати, розстрілювали у с. Петрики (2 км від Тернополя). У серпні 1942 р. на території ґетто був організований табір праці, яким командував гестапівець Рокита. Тут була розміщена трикотажна фабрика фірми Рекмана. Були утворені окремі відділи для чоловіків і жінок. В’язнів у ґетто не лікували, внаслідок чого зросла смертність. У деяких випадках хворих вбивали. Щодня в ґетто помирало 100-150 осіб.
Під приводом відправлення на роботу євреїв з ґетто групами по 300-500 осіб вивозили на машинах і розстрілювали (було проведено 5 таких розстрільних акцій). 23-25 березня 1942 р. в Янівському лісі було розстріляно 700 жінок та людей похилого віку. Дітей не розстрілювали, а кидали живими в яму і засипали землею (так було задушено 40 дітей з притулку). Під час другої (29-31 серпня 1942 р.), третьої (30 вересня 1942 р.), четвертої (жовтень 1942 р.), п’ятої (8-9 листопада 1942 р.) розстрільних акцій німці вивезли велику партію євреїв до Белжеця, де їх систематично знищували. Решту в’язнів розстріляли у Драгунівському лісі після ліквідації ґетто 20 червня 1943 р. 23 липня 1943 р. нацисти ліквідували єврейську поліцію, утворену для «наведення порядку» в ґетто. Загалом тут загинуло близько 28 тис. євреїв. Невеликі групи євреїв переховувалися у бункерах та в лісі, приєднавшись згодом до партизанського руху. Після приходу радянських військ у Тернополі зі схованок вийшло близько 150 євреїв, ще 200 повернулися з радянського тилу.
