6 грудня мало б виповнитись 72 роки письменниці, науковому досліднику, публіцисту, громадському діячеві, в’язневі радянських таборів Ірині Калинець. 31 липня відома письменниця відійшла у вічний світ, залишивши не лише про себе світлі спомини, але й велику творчу спадщину. Український поет Ігор Калинець упорядкував і видав 5 томів творів дружини, ще п’ять – побачать світ у новому році.
Відкривши «Казки іграшкового телефону», вже так і не закрила, допоки не прочитала всю книжку. Казки Ірини Калинець дарують світло і радість, вони сучасні, українські, з вдалими, зрозумілими для дітей вкрапленнями фактів історії, з розповідями про традиції українського народу. Це зустріч з місячним хлопчиком, Святим Миколаєм, Пімбо-бімбо, янголятками, а ще письменниця написала сценарій Вертепу.
А ось прочитати за вечір поезію Ірини Калинець не можна, до її віршів потрібно повертатись і насолоджуватися поетичним словом і силою образів і порівнянь.
Ще того віку вистачить. Ще того
життя полинного, щоб вік перебрести
лишивши цю пустелю, як хрести
лишають на могилах...
На жаль, писати вірші Ірина Калинець перестала, вийшовши на волю з таборів у 70-х. Можливо, їй не хотілось залишатись у тіні відомого поета-чоловіка .., а можливо, сильнішим і цікавішим видалося слово у прозі. Новели, романи, зокрема детективний роман «Вбивство тисячолітньої давності», написані письменницею у 80-х -90-х роках увійшли у другий том зібрання творів під назвою «Повернення».
У четвертому і п’ятому томах опубліковані наукові праці Ірини Калинець «Близьке далеке» й «Епоха гунів та її передісторія», зокрема, сюди увійшли наукові розвідки про житіє Феодосія Печерського, загадки хрещення України-Русі. Ірина Калинець у 2000 році писала, що захопилась постаттю чудотворця Іларіона Русина, засновника Печерського монастиря в ХІ столітті. «Слова митрополита Іларіона Русина «щоб не назвав нас ніхто пришельцями у рідній землі» нині актуальні як ніколи».
Ігор Калинець розповів Радіо Свобода, що дружина зацікавилась науковими дослідженнями на засланні. Адже можна було передплачувати поштою книжки, журнали за гроші, які надсилали рідні. Письменниця зібрала поважну бібліотеку і дуже багато працювала.
«Хочу, щоб кожна видана книжка була окрім того, що охайна, мала певний зміст, щоб ще була тепла, щоб було приємно її взяти до рук, щоб зворушила людей, навіть якщо хтось не читатиме, а просто погортає, побачить фотографії, той чи інший вислів про Ірину, щоб людині хоч так запам’яталася Ірина та книжка».
Спершу в Ігоря Калинця був задум видати вісім томів зібрання творів дружини, але настільки великою є творча спадщина, що вийде щонайменше 10 книжок, які чоловік видає за свої кошти. Основою працею Ірина Калинець вважала останню роботу «Вільні студії над текстами Святого Письма».
«Ірина була дуже обдарована і мудра. Я навіть не прагнув досягнути рівня її історичних розвідок, біблейських, навіть не відважився цю працю сам впорядковувати. До останнього дня життя історика Ярослава Дашкевича Ірина радилась з ним, консультувалась. Після смерті Дашкевича зробила паузу в роботі, але коли вже відчула щось, то взялась до праці. Не хотіла чути, коли я пропонував, щось видати, чи поезію, чи прозу. Нічого не друкувала, крім казок, бо вважала основними дослідження про Біблію. Перед смертю, навіть праву руку зламала і писала лівою. Гора списаних паперів залишилась і вже зараз редактор завершує над ними працю», – каже Ігор Калинець.
Цей шостий том «Коло на обличчі безодні» побачить світ вже на початку нового року. Наступні чотири томи це будуть численні статті, публіцистика, виступи, інтерв’ю, документи, біографічні дані, листи Ірини Калинець, а також звукові записи, спогади і численні фотографії, що є дуже цінним спомином і фактажем з життя відомої громадської діячки. Це світлини з різних років, різними людьми. Кожна з книжок зібрання творів Ірини Калинець виходить накладом півтори тисячі примірників.
«Я на день воскресіння прийду», писала Ірина Калинець. І сьогодні вона повернулась у своїх книжках.
