Слухай онлайн
Спорт

Богдан Костик: "Наше чемпіонство – заслуга усієї команди"

Футбольний рік, що минає, для «Юності» з Верхньої Білки був особливим. Команда вперше у своїй історії стала чемпіоном Прем’єр-ліги Львівщини.

У важкій та безкомпромісній боротьбі команда Олександра Ролька під керівництвом Богдана Костика зуміла випередити в турнірній таблиці СКК «Демню» та ФК «Миколаїв». Для головного тренера команди Богдана Костика це чемпіонство також особливе, оскільки саме у 2018 році  він дебютував в ролі повноцінного головного тренера амбітної команди. Про враження від сезону, оцінку гравців та команди, а також про плани на наступний рік Богдан охоче розповів в інтерв’ю нашому сайту.

Богдане, прийміть найщиріші вітання з чемпіонством в обласній Прем’єр-лізі. Написати, що цей рік був вдалим для «Юності» та для Вас особисто - не написати нічого.

Дякую. Якщо ми виконали поставлене завдання, то рік можна вважати успішним. Звичайно, завжди хочеться більшого: не вистачило зовсім трохи до півфіналу аматорського кубку, та й в обласному кубку ми могли пройти далі. Що ж до організації чемпіонату, то можу сказати лише слова вдячності організаторам. Усе було на високому рівні, навіть краще в порівнянні з минулорічним розіграшем.

Яке завдання поставив перед командою президент перед початком сезону?

Не було конкретного завдання виграти чемпіонат будь-якою ціною. Усі в команді самі чудово розуміли, що потрібно ставити перед собою найвищі цілі, а це якраз і чемпіонство. Особливо ми це зрозуміли після перемоги на меморіалі Ернеста Юста.

У чемпіонаті Прем’єр-ліги переможця визначали на фінішній прямій: все вирішувала не просто остання гра, а її фінальні хвилини. Чи були сумніви у власних силах, чи все ж вірилось, що команда стане чемпіоном?

У нас були серйозні суперники, зокрема зіграний колектив «Миколаєва» та індивідуально сильна «Демня». Загалом, цей розіграш чемпіонату можна вважати найсильнішим в історії. Можливо, не вистачало лише команди з Соснівки. Двічі зустрічалися з ними, щоправда у різних турнірах, і враження залишилися лише позитивні. В загальному у сезоні нам вдавалось далеко не все, однак усі турніри, у яких ми брали участь, пройшли більш-менш рівно.

Що стало запорукою чемпіонства: стабільність Вашої команди впродовж сезону чи не надто стабільні результати команд основних конкурентів?

Не люблю і не буду говорити про проблеми суперників. Говоритиму про нашу команду: одразу після виходу на перше місце ми помітили зміну у ставленні до себе зі сторони інших команд. Кожен суперник дуже серйозно налаштовувався, що показали ігри з «Локомотивом» та «Думною». Здобувати позитивний результат у цих матчах нам вдавалося завдяки хорошій фізичній формі та добрій психологічній стійкості.

Оскільки команда стала чемпіоном, майже зі стовідсотковою впевненістю можна сказати, що гравці повністю виправдали довіру свого тренера.

Я, як тренер, завжди буду вимагати і хотіти від гравців чогось більшого. У першому колі відчували крайню необхідність у флангових півзахисниках. Зокрема, важко після травми в сезон входив Юрій Музика, однак завдяки регулярній ігровій практиці йому вдалось вийти на пристойний рівень. Хоча й це не межа: хочу побачити його подальший прогрес. Наприкінці чемпіонату добре себе проявляв Богдан Адам. Його робота на тренуваннях та вирішальні голи наприкінці кількох зустрічей говорять про те, що до нього не може бути претензій.  

Нікому не було секретом, що цього року «Юність» очолив тренер-новачок, який ніколи не хапав зірок з неба саме на тренерській ниві. Чи були у Вас реальні усвідомлення того, що перемога у чемпіонаті з серйозними суперниками дійсно реальна ціль?

Навіть, якби перед нами не стояли максимальні завдання, для себе я вирішив – тільки перемога. Для мене, окрім першого, інших місць не існує. Це чемпіонство, хоч і перше в якості тренера, та загалом вже дев’яте у кар’єрі. До того були п’ять звитяг з командою з Винник та ще три перемоги, які я здобув у якості гравця «Рави» з Рави-Руської.

Цей футбольний рік сильно змінив Богдана Костика як головного тренера?

Цей футбольний рік дав мені багато. Готував себе до такої роботи, ще будучи членом тренерського штабу винниківського «Руху». Та бути одним з – одне, а відповідати за результат та бути головним - геть інше. 2018-й рік став для мене кроком вперед.

Чи важко Вам дався перехід з «Руху» у «Юність» ?

Спочатку важко було уявити себе поза Винниками. Втім, було бажання рости і розвиватись, тому і зважився на такий крок. Ще жодної хвилини не шкодував про таке рішення.

Чи вдалося поставити у Верхній Білці ту гру, яку Ви хочете бачити?

Ще є над чим працювати. Однак все залежить від підбору виконавців. Є футболісти високого рівня, з якими працювати легше загалом і в тактичному плані зокрема. Про перше коло говорити не берусь, оскільки уже говорив про кадрові проблеми. У другій частині сезону справи пішли куди краще. У деяких іграх нам вдавалося майже все.

Практично на кожній грі «Юності» був присутній президент команди Олександр Ролько. Чи часто дискутуєте з ним або ж радитесь щодо команди: малюнка гри, тренувального процесу, підбору гравців? Взаєморозуміння між Вами та президентом можна вважати повним?

У тренувальний процес чи установку на гру він не втручається. Олександр Вікторович просто не може собі цього дозволити. Він часто бував не тільки на іграх, а й на тренуваннях команди, однак жодного разу нікуди не «влізав». Так, у нас бувають робочі моменти, коли можемо поговорити на різні теми, пов’язані з «Юністю». Ми обоє розуміємо, що якщо президент хоче втручатись в усі сфери життя клубу, то тренер просто перестає бути потрібним. У нас завжди діалог, а не монолог.

І все ж: є така категорія президентів футбольних клубів, які полюбляють давати підказки тренерам. Ви категорично проти цього?

Ні, чому ж? Так, можливо, і повинно бути, але в особистій розмові. Президент має право і повинен вимагати від тренера результат та хорошу гру. Тому не бачу в таких моментах нічого поганого.

Які зміни відбудуться у складі команди?

Зараз команда у відпустці, яка триватиме приблизно до 20 січня. Звичайно, у команді будуть зміни, бо без цього ніяк, однак, поки що залишаємось у чемпіонському, так би мовити, складі. Поки ніхто нас не покинув, то й брати когось нового наразі не будемо. Але зміни будуть, і це – однозначно.

Які позиції потребують першочергового підсилення?

Якісне підсилення не завадить у кожній ланці. Ми шукаємо людей, які готові закрити не одну, а одразу декілька позицій на полі. Малюнок гри нашої команди потребує універсалів на полі.

У якому графіку команда виступатиме у 2019 році?

Думаю, що все буде без змін у порівнянні з 2018 роком. Не вирішили лише щодо змагань серед аматорів. Можливо, це буде Кубок, або й чемпіонат. Тут варто розуміти, що для ще одного повноцінного турніру, яким є чемпіонат України серед аматорів, потрібно мати велику лаву запасних, а то і взагалі два рівноцінних склади. Без цього доведеться обирати між двома турнірами: або обласний, або ж аматорський чемпіонат.

Глядачі у Верхній Білці вже бачили рівень аматорського футболу. Чи побачать вони «Юність» у професійному футболі, тобто у Другій лізі?

Мені, як тренеру, цього б дуже сильно хотілося, проте таких розмов поки що немає. Для цього потрібно додавати у багатьох компонентах як на футбольному полі, так і поза ним.

Напередодні Нового року не обійдемося і без привітань. Привітайте футбольну громадськість і, зокрема вболівальників з Верхньої Білки.

Перш за все, хотів би побажати усім вболівальникам нашої команди терпіння. Хочу усіх запевнити, що наша команда ще не сказала свого останнього слова, тому яскраві матчі, голи і перемоги, звісно, ще попереду. Хочу подякувати кожному вболівальнику нашої команди, який нас підтримував чи то вдома, чи то на виїзді у році, що минає. Наша перемога – це, звісно, перемога і вболівальників. Ми граємо саме для них. Усім добра, миру та перемог у новому 2019 році.

Тарас Жеребецький, Гал-інфо

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...