Напередодні в США завершився клубний чемпіонат світу з веслування на човнах “Дракон”. Українська команда “Західний вітер” здобула дві бронзові нагороди.
Сьогодні в проєкті #ВідвертаРозмова_з поспілкуємось з учасником цієї команди - львів'янином Дмитром Штикалом, який разом сином Романом долучився до здобуття цих почесних нагород.
Розкажіть в декількох словах про сам вид спорту. Dragon boat, що це?
Це веслування на великому човні. Давній китайський вид спорту, якому, як кажуть, понад 2000 років. 20-місне каное, в якому також сидить барабанщик, що задає ритм та стерновий, який контролює напрямок руху човна. Загалом екіпаж складає 22 особи. Існують також менші човни smal boat з екіпажем 12 осіб.
У великому каное по 10 веслувальників з кожного боку?
Так.
Зазначу, що веслувальники, як правило, не міняються. Якщо ти вже веслуєш з однієї сторони, то це вже постійно. Є люди, які можуть мінятися, але зазвичай вони не показують хороших результатів на протилежній стороні, або на обидвох сторонах показують посередні результати. Щоб показати добрий результат треба навчитись веслувати саме на один бік.
Градації по статі, віку, вазі? Взагалі для кого доступний цей вид спорту?
Це дуже цікавий вид спорту, яким можна займатися в будь-якому віці. Він не травматичний і загалом дуже зміцнюючий, як зокрема плавання.
У веслуванні на човнах “Дракон” є різні номінації. Зокрема є номінація з 18 до 40 років, коли змагаєшся в молодому віці, зокрема на короткі дистанції, то там дуже високий ритм, де треба бути добре підготовленим, щоб його витримати. Далі є клас “Senior A” від 40 до 50 років. Потім “Senior B” від 50 до 60 років. І “Senior С” - категорія 60+ років.
Стандартні відстані 200, 500 та 2000 метрів.
На всіх дистанціях змагаються одні й ті самі спортсмени, чи як в бігу є спринтери та стаєри?
Зазвичай одні й ті самі. Однак, коли є можливість відправити велику кількість спортсменів на змагання, то ті які краще пливуть 200 метрів, вже не беруть участі в запливах на 2000 метрів. Як правило ті, хто добре йдуть короткі відстані - важчі, сильніші, але менш витривалі.
Це не олімпійський вид?
Ні. Але на Олімпійських іграх в Пекіні він був представлений, як демонстративний. І це є першим кроком до визнання його олімпійським видом. Сподіваємось, що на одній з наступних олімпіад його включать до змагальної програми.
Фігура дракона на носі човна, яка робить цей вид досить впізнаваним та особливим …
Це більше для антуражу, так склалося історично. Але голова та хвіст дракона є обов’язковим атрибутом на змаганнях, так само як і барабанщик.
Барабанщик, для антуражу? А як же завдання ритму?
Ми більше дивимось за загребним, це досвідчений спортсмен, який сидить і веслує попереду. Основний темп завдає він, а барабанщик вже підлаштовується під нього. Барабанщик фактично задає ритм для тих хто сидить позаду і не може орієнтуватись на загребного.
Напередодні в США в місті Сарасота (Флорида) відбувся 13-й клубний чемпіонат світу, наша команда здобула досить високі результати.
Так. Ми здобули дві бронзові нагороди в запливах на 200 та 500 метрів та 4 місце на дистанції 2000 метрів. В цьогорічному чемпіонаті взяло участь 65 команд з 14 країн світу. Україну на жаль представляв лише один клуб “Західний Вітер” (м. Ковель), хоча попередньо заявлялось понад 60 осіб, які планували взяти участь (4 команди, - ред).
Тут потрібно враховувати ситуацію в Україні. Міністерство мало певні обмеження, кого вони могли випустити для участі в змаганнях, а також візові питання. Для того, щоб отримати візу в США необхідно було якимось чином потрапити в консульство, яке наразі знаходиться поза межами України.
Для прикладу - до команди, на жаль, не зміг долучитися один з наших кращих веслувальників, тренер Ярослав Редько, який зараз служить у війську як і багато інших сильних спортсменів.
Фактично на базі ковельської команди було сформовано команду, яка взяла участь в цих змаганнях. Зокрема в команду увійшли представники таких клубів, як “Буревісник” та DBC з Києва та двоє учасників з львівського клубу “Отаман”.
Фактично міні збірна України?
Можна сказати й так. Але кістяк становили ковельські хлопці.
Зазначу, клубні чемпіонати відбуваються раз у два роки по парних роках. А чемпіонати національних збірних команд відбувається що два роки по непарних. Наступного року буде чемпіонат національних збірних в Гонконгу.
В 2017 році, я брав участь в чемпіонаті Національних збірних в Китаї і у 2019 році в Тайланді.
Як вас приймали в США?
З самого початку нашої подорожі, яка пролягала через Польщу, Чехію та Німеччину, у всіх країнах нас дуже сильно підтримували. В США, ця підтримка відчувалася особливо. На церемонії відкриття ведучий звернув окрему увагу на нашу команду, чого ми не очікували, нас вітали окремо оплесками. Це було до мурашок по шкірі.
Кожен наш виступ та оголошення команди диктором супроводжувався надзвичайною промоцією України за згадкою про те, що у нас йде війна.
До нас постійно підходили, спілкувалися про війну в Україні, бажали перемоги, мужності. Підтримували як тільки могли. Ми подарували організаторам змагань український прапор, всім дякували за підтримку, яку нам надають та висловлюють й запевнили, що обов'язково переможемо.
А росіяни брали участь в чемпіонаті?
Ні, не брали. Ми б бойкотували цей чемпіонат, якби там були росіяни. Голова Федерації України з веслування на човнах “Дракон” - Валерій Моргун, який особисто був на змаганнях - писав листи в міжнародну федерацію (IDBF) та наполягав на відстороненні росіян. росіяни намагались обійти дані перепони, переводились в інші клуби, але міжнародна федерація вирішила не допускати їх до участі в змаганнях.
Які країни загалом задають першість в човнах “Дракон”?
Найсильніші - азійські команди. Особливо на коротких дистанціях. Їх практично неможливо перемогти на відстані 200 метрів. У них інша техніка веслування. Вони орієнтуються на швидкість, а ми більше на силу і витривалість. Вони роблять більшу кількість гребків за певний час, а ми більше орієнтуємось на силу.
Однак на відстанях 500 і більше з ними вже можна змагатись.
Також дуже сильними є канадці, американці та австралійці. Там дуже велика конкуренція, щоб потрапити в збірну.
З європейських то дуже сильні німці. Також хороший клас показують угорці, поляки та британці. Також стабільно виступають іспанці, італійці, литовці.
І українці серед такої конкуренції займають досить високі місця.
Займають. До нас німці підходили та дивувались, як нам то вдалося. Цей рік взагалі дуже складний зі сторони підготовки. Війна, хлопці займаються іншими справами, які наближають нашу перемогу, вони не мають часу повноцінно тренуватись. Якби ми могли займатись, так як в мирні та доковідні часи, та якби змогли поїхати ті спортсмени, які планували, то ми б показали ще кращий результат.
Але всі дуже задоволені.
Як ви взагалі потрапили з “неплавуючого” Львова в цей спорт?
В Україні все-таки спортсмени спочатку займаються веслуванням в байдарках, каное, академічному веслуванні. А коли вже завершують свою спортивну кар'єру, тоді переходять в Dragon boat, це вже більше для підтримки себе в спортивній формі, для спілкування тощо. А до прикладу в азійських країнах, цим спортом займаються з дитинства. Ми спілкувались з командою з Тайбея - це професійні спортсмени, які тільки цим й займаються і отримують зарплату.
Я також, коли ще був школярем, займався байдаркою. Займався на Наварії 3-4 рази в тиждень. Тоді база здається називалася “Спартак”, а зараз “Веслярик”.
Вже в дорослому віці, десь в 43 роки, зустрів своїх товаришів, які мене загітували повернутись. Спробував, мені сподобалось і тепер без цього не можу, це дуже цікаво. Тримаю себе в формі стараюсь брати участь у всіх можливих змаганнях та чемпіонатах.
Знаю, що це у вас стало сімейним спортом?
Так. Мій син Роман - майстер спорту України по каное. Зараз ми веслуємо в одному клубі на “Драконах”. Ми разом виконали норму майстра спорту України з веслування на човнах “Дракон”. Нам одним наказом Міністерство присвоїло це спортивне звання.
Він теж брав участь в чемпіонаті?
Так. Ми веслували в одному човні.
Веслуєте по одну сторону чи різні? Немає конкуренції з ним?
По різні (сміється, - ред). Якраз нормально, щоб не конкурувати один з одним. У веслувальників є дуже сильна конкуренція, щоб потрапити в човен. Зокрема треба виконати певні нормативи. Але ті хто веслує ліворуч конкурують між собою, а правосторонні між собою. Тому у мене з сином нема про що сперечатись.
Не було складно гребти з молодими?
Було складно. Але я тримаю себе в формі. Спочатку, я їхав як запасний веслувальник, але на місці побачили, що варто мене поставити основним. Були молодші хлопці, але вони не мали можливості якісно тренуватись і відповідно зрозуміли, що я на даному етапі був у свої 47 в кращій формі чим вони в свої скажемо 30. Але зазначу, що це такий сезон, у Львові відносно спокійно і ми можемо час від часу проводити тренування. А багато хто такої можливості немає.
Які команди в межах України можете виділити?
Власне наша львівська команда “Отаман”, також ковельський “Західний вітер” та київський “Буревісник”. Також сильні команди “Мала флотилія” з Києва, житомирська “Сальса”. З категорії 40+ є сильні одесити “Хімік”. Є команди в Дніпрі, Харкові, Полтаві, Рівному та ін.
Найближчі плани?
Якщо вдасться цього року провести, то Чемпіонат України. Так само буде Чемпіонат Європи в Іспанії по версії EDBF, та Чемпіонат світу по версії ICF в Чехії. Хотів би в одному з них взяти участь.
Хочу закликати всіх долучатись до активних видів спорту. Адже лише будучи здоровими та фізично дужими ми здолаємо будь-якого ворога.
Розмовляв Андрій Маринюк
.
