Досвід, набутий у військах, унікальний. Від базової загальновійськової підготовки до відповідальної посади у військовій частині.
Рівне місце в строю посідають і дівчата зі складу 33 Окремої механізованої бригади, яку нещодавно на фронті відвідав Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський та відзначив за мужність та відвагу.
Разом із побратимами на бойових, а також під час виконання інших завдань військової служби, працюють і дві бійчині зі складу підрозділу безпілотних систем 33 ОМБр. Захисниці України хоч і представляють різні області Україні, але спільні в головному: треба докласти максимум зусиль, аби не тільки втримати позиції, але й завдати ворогові відчутних втрат. Так і кується майбутня Перемога над окупантами!
Анастасія – сержант із матеріального забезпечення. Обрала військову службу у 17 років. А після успішного закінчення коледжу сержантського складу потрапила у 33 ОМБр. Зараз дівчині 20 років, родом вона з Коростенського району Житомирщини.
“Я сюди, в українську армію, прагнула. І я зараз там, де хотіла бути. Виконую свої обов’язки. І я хочу рости. У майбутньому – піти на офіцера… Ніколи не треба зупинятися, якщо це твоя мета!”, – говорить юна бійчиня.
До добровільної мобілізації в ЗСУ її бойова посестра, Олександра з Івано-Франківського району Прикарпаття, працювала за кордоном. Але свідомо вирішила не просто повернутися в Україну, а принести максимальну користь Силам оборони України. Пройшла відповідні навчання, стала бойовою медикинею в батальйоні безпілотних систем за півроку служби вже в складі рідної бригади:
“Прийшла я до цього рішення, служити у війську, з кількох причин. Насамперед, тому, що є багато чоловіків, які ховаються від мобілізації. Тому прийшла, щоб показати: доки вони ховаються, ми будемо служити! А ще – дійсно, хочу допомагати хлопцям не десь далеко, а тут, на передовій!”.
Не приховує, що найскладніше – бачити важкопоранених побратимів, надавати їм допомогу, евакуйовувати їх…
Дівчата, які повсякчас виконують свою бойову роботу, мріють, щоб про Захисників і Захисниць України ніколи не забували не тільки рідні та близькі, а й уся країна. Навіть, якщо війна закінчиться.
“Скільки наших хлопців уже загинуло в боях… І молодих, і дорослих… Дехто навіть не встиг одружитися, а в когось діти-сироти залишилися… Тому про полеглих треба не забувати, і про живих, які продовжують боротьбу… каже Олександра. Мрію, що в цивільних до військових завжди буде основне: розуміння. Бо, буває, ідеш часом вулицею мирного міста у формі, люди звертають увагу, дивляться якось криво… Не хочеться таких поглядів! Мрієш хоча б про розуміння. І якщо хтось не спроможний донатити на військо, то нехай хоча б не заважає”.
Анастасія додає: донатити чи допомагати війську в інший спосіб цивільним завжди потрібно. Бо Перемога досягається тільки спільно.
Вихід у цій священній боротьбі для себе, для побратимів і посестер, для особового складу бригади та всіх складових Сил оборони України вони бачать один-єдиний: поповнювати лави Сил оборони, терпіти, набиратися сил і йти вперед аж до Перемоги, бо назад дороги немає.
Для охочих детальніше дізнатися про умови військової служби у цьому військовому з’єднанні та поповнити лави сталевих воїнів у 33 ОМБр подають контактний номер телефону інформаційно-аналітичної служби: 099-162-73-86. Рекомендовано заповнити електронну форму анкети за посиланням.
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій
Оперативного командування “Захід”
