Кореспондент Гал-інфо аналізує виступ українських команд на євроарені.
Тішить, що вже другий тур поспіль українські команди в єврокубках не програють. Щоправда, трохи сумно від того, що й вигравати не поспішають. Та чого їм зараз точно вистачає, так це характеру та бажання боротися за результат до кінця. І Ліга чемпіонів, і Ліга Європи подарувала вболівальникам стільки емоцій, що вистачить аж до наступних матчів у єврокубках.
«Динамо» (Загреб) – «Шахтар» (Донецьк) 3:3 (1:1)
Голи: Петковіч, 25; Іванушец, 83; Адемі, 89 – Алан Патрік, 13; Мораєс, 90+3; Тете, 90+7 (з пен.)
Після нічиєї у Харкові «гірникам» вкрай потрібна була перемога, щоби почуватися комфортніше перед останніми двома матчами в групі та мати очковий гандикап перед динамівцями з Загреба. І все ніби розпочалося добре, адже вже через тринадцять хвилин, завдяки голу Алана Патріка, «Шахтар» вийшов вперед. Та команда з Загребу досить швидко зрівняла, а більше особливої гостроти біля воріт українці не створювали. На тому перший тайм і завершився.
А в другому закрутилося. «Шахтар» доводив своє володіння м’ячем майже до 70 відсотків, але відбувалося це все переважно в середині поля і небезпеки воротам господарів не несло. На 74-ій хвилині «Динамо» залишилося в меншості. Та «гірники», мабуть, подумали, що використовувати таку перевагу не чесно. Тому вже за п’ять хвилин склади були зрівняні: другу жовту отримав Марлос та пішов відпочивати.
Лука Іванушец, 83-тя хвилина – 2:1. Дещо необачний вихід П’ятова, загублена позиція і це 3:1 на 89-ій хвилині. Та українська команда не знітилася і в кращих традиціях «Манчестер Юнайтед» Алекса Фергюсона все ж здобула результат. На третій компенсованій хвилині скоротив відставання до мінімуму Жуніор Мораєс. А на останній компенсованій хвилині підключення П’ятова принесло результат: гравець, що декілька хвилин тому забивав у його ворота, тепер зустрів Андрія ліктем. Перегляд VAR, пенальті та точний удар від Тете. До гри нічию не назвали б однозначно позитивним результатом, однак за тих обставин, що склалися ніхто і слова кривого не скаже.
«Копенгаген» - «Динамо» (Київ) 1:1 (1:0)
Голи: Стаґе, 4 – Вербіч, 70
Можна завдати двадцять, тридцять і навіть сорок ударів та не забити. А можна зробити три, лише одного разу влучивши в ствір, і змінити «0» на табло біля назви свого клубу на «1». Невдалий вихід Бущана на перехоплення м’яча після флангової подачі змусив киян переходити в роль наздоганяючого вже зі старту поєдинку. Так, на повторі помітно, що Сотіріу кладе руки на голкіпера. Та чи вплинуло це на той факт, що м’яч просто висковзнув у Георгія з рук?
«Динамо» мало шанси вирівнювати становище майже одразу, однак не користалося ними. По статистиці помітно, що українці в цьому матчі діяли першим номером, а господарі поля не дуже цьому й опиралися: швидкий гол дозволяв грати від оборони. Та як і в матчі «Шахтаря», перевага у володінні м’ячем не давала очевидних результатів, адже катали його «динамівці» переважно в центрі поля.
З кожним нереалізованим епізодом було помітно як гості реагують все емоційніше та все більше нервують. І хтозна як завершився б цей матч якби не гол Беньяміна Вербіча. Словенець сильним ударом з-поза меж штрафної пробив у дальній від воротаря кут.
Нічия 1:1 досі залишає команду Олексія Михайличенка непереможною. Щоправда, і перемогли вони лише одного разу. Інтрига в цій групі накручена до максимуму і можливості помилитися немає ні в кого.
«Олександрія» - «Сент-Етьєн» 2:2 (0:1)
Голи: Безбородько, 84; Задерака, 90+1 – Хазрі, 24; Камара, 72
Після жеребкування «Олександрію» не розглядали як претендента на вихід з групи. Чого гріха таїти, мало хто сподівався, що український дебютант навіть зможе когось покусати чи відібрати очки. Та що не дається технічною майстерністю окремих виконавців дається тактичною вишколеністю, командною грою та позамежною самовіддачею.
Після 1:1 у Франції було зрозуміло, що у Львові теж буде гаряче і буде боротьба. Та почалася вона не зі стадіону. Ультрас гостей, щось не поділили з місцевими «зелено-білими» та два дні з’ясовували стосунки в центрі міста. Це зовсім не красить людей, які брали в цьому участь, однак додатково підливає масла у вогонь перед грою. Першими, хто запалив гру, були саме фанати гостей. Фаєри спочатку яскраво засвідчили їхню присутність, а потім дим від них ще майже тайм висів над Ареною.
Не такий страшний чорт як його малюють. Команда Шарана це зрозуміла ще два тижні тому, а львівський вболівальник – вчора. Попри крики деяких відвідувачів, якими супроводжувалася кожна невдала дія олександрійців, було помітно, що саме вони ведуть гру. Банада двічі пробивав по воротах Руфьє, однак француз справлявся з цими м’ячами. Господарі настільки впевнено і легко заходили у штрафний майданчик «Сент-Етьєна», що гол, мабуть, був лише питанням часу.
Та в одній з атак він прийшов саме на ворота Паньківа. Юрій до останнього вагався виходити чи ні на суперника, а коли все ж вийшов на перехоплення, було пізно: фол, жовта картка і реалізоване пенальті.
Можна довго говорити про епізоди між голом та наступними влучними ударами, однак найважливішим з них є відвідуваність. Трохи більше, ніж шість тисяч – не цифри для єврокубків. І одна справа, якби команда грала погано чи вже втратила шанси на вихід з групи. Але ж ні. І гра є, і емоції є, і листопадова погода в цей вечір дозволяла прийти на стадіон. Сподіваємося, на заключному домашньому матчі групового етапу з «Вольфсбургом» буде чисельніша підтримка.
Ну а тепер повертаємося до гри. Всі наступні голи забивали гравці, що вийшли з лави запасних, тому можемо поаплодувати тренерам за своєчасні заміни. Після 0:2 від Камари на 72-ій хвилині здавалося, що все – «кіна не буде». Хтось навіть пішов з матчу до його завершення. Ну нічого, буде їм уроком на майбутнє. Гол Безбородька на 84-ій хвилині відродив надію на нічию. А той факт, що команда Шарана після нього на декілька хвилин закрила французів не просто на своїй половині поля, а в своїй штрафній лише підігрівав віру в позитивний для українців результат. А прилетів гол після необачності: голкіпер вирішив винести м’яч кулаком, однак через власних же гравців не зміг це зробити вдало. Підбір за Задеракою, удар, метрів з п’ятнадцяти і емоції, після яких і вболівальники, напевно, ще довго не могли заснути в цю ніч. А що вже говорити про футболістів. Зараз, коли емоції вляглися, здається, що «Олександрія» й третій могла забити, якби святкувала трохи менше. А от французи після голу безсило валилися на газон. Такі матчі варто дивитися і навіть переглядати. Після них фанатів та прихильників «Олександрії» більшає, можливо, навіть за межами України.
Тарас Жеребецький, Гал-інфо
