Відомий львівський журналіст та спортивний історик Іван Яремко поділився своїми думками щодо останніх спортивних подій в Україні та світі та провів історичні паралелі з випадками з минулого, коли форс-мажор втручався у спортивні змагання. У нашій розмові – про пандемію у футбольному клубі «Карпати», перенос Олімпійських Ігор в Токіо та футбольного Євро.
Іване Ярославовичу, чи можете пригадати якісь приклади в історії спорту, коли через хвороби на декілька місяців закривали усі спортивні події?
Ситуації, коли змагання ставили на паузу через якісь епідемії чи пандемії, не пригадую. Звичайно, що були паузи чи переноси, але причини там були інші. До прикладу, Олімпійські Ігри не відбуваються вчасно вже не вперше.
І вже вдруге це стосується Ігор в Токіо…
Так, справді. Виходить, що японська столиця є нефартовою. У 1940 році Олімпіада мала відбутися у столиці Японії, але тоді право приймати Ігри у них забрали через розв’язання Другої світової війни, адже японці були на стороні нацистської Німеччини. В підсумку Ігри в столиці Японії відбулися аж через 24 роки – у 1964 році. Цього разу, сподіваюся, все обмежиться паузою в 1 рік.
А як щодо футбольних турнірів. Були в історії форс-мажори, які змінювали час чи місце їх проведення?
Пригадую історію, пов’язану з Чемпіонатом світу 1962 року в Чилі. За декілька років до нього в країні пройшов сильний землетрус, який пошкодив чимало об’єктів і в ФІФА розглядали можливість зміни країну-господаря. Та президент місцевої футбольної федерації Карлос Діттборн наполіг на своєму і таки відстояв мундіаль для Чилі. Турнір в підсумку відбувся лише на 4 стадіонах, однак місця проведення не змінив.
У 1986 році турнір планували провести в Колумбії. Однак вона, зіславшись на проблеми, теж пов’язані з землетрусом, відмовилася від проведення. Хоча, насправді, корупційна і наркотична на той момент Колумбія просто не була готова приймати Мундіаль. Тоді господарем обрали Мексику, яка вже мала необхідну інфраструктуру, адже приймала Чемпіонат світу у 1970 році.
Якщо не призупинення чи припинення чемпіонатів, то переноси ігор, або турів через хвороби траплялися?
Такі речі трапляються, але не відкладаються у пам’яті з однієї простої причини: вони не мають значної ваги, не відіграють визначальної ролі у боротьбі за якісь місця. Форс-мажори, які справді впливають на долю команди, пов’язані, на жаль, зі смертями.
Пригадайте трагедію «Пахтакора» у 1979 році. Тоді команду залишили на 3 роки у Вищій лізі, а їхній склад поповнили гравці інших команд. Ось це – форс-мажор, і таких прикладів лише декілька в історії футболу. Ще один – «Торіно» у 1949 році. Вони, після смерті фактично всього складу, догравали молодіжним складом.
Повернімось до сучасності, а саме до ситуації в «Карпатах». Через спалах захворювання Covid-19, команда може продавлювати історію з форс-мажором і просити про те, аби залишитися в УПЛ?
Шкода, що доводиться говорити про «Карпати» в такому контексті. Зараз залишається лише здогадуватися про причини такої ситуації, адже всі припущення у такому випадку так і залишаться лише припущеннями.
Пропонувати розширення УПЛ одразу до 16 клубів, говорити про те, що в них не буде можливості зіграти пропущені матчі в і так щільному календарі – ці варіанти не варто відкидати. А взагалі – важко щось передбачати у «Карпатах». Пригадуєте, як Петро Димінський перед одним із сезонів виставив на трансфер майже два десятки футболістів? Цей факт є лише одним з підтверджень того, що стан справ у «Карпатах» потрібно завжди критично осмислювати, а не приймати на віру.
Президент УАФ Андрій Павелко звернувся до МОЗ з проханням дозволити повернення глядачів на трибуни. Як ставитеся до такої можливості?
Коли мова йде про 10 чи 25%, то варто пам’ятати одну важливу річ: глядач не звик сидіти окремо. Можна пускати вболівальників лише на окремі сектори, чи ж обумовити, що разом можуть сидіти не більше, ніж 10 людей. Адже перегляд футболу на стадіоні, якщо ти сидиш окремо, нічим практично не відрізнятиметься від перегляду матчу по телевізорі.
Ми маємо зростання кількості інфікованих у Львові, що говорить про те, що люди не дотримуються правил карантину. І чи робитимуть вони це на стадіоні – велике питання.
Багато національних чемпіонатів вже вийшли з карантину, або зроблять це найближчими тижнями. Чи не поспішили в УЄФА з переносом Євро на 2021 рік?
Ні, вважаю, що вони вчинили абсолютно правильно. Не відтягували з рішенням, а сказали одразу. Не маючи інформації про те, коли пандемія відступить і обмеження будуть знятими, не варто тримати стільки команд і процесів у підвішеному стані. Тим більше, що організація турніру такого рівня – величезна проблема і перенести його в останній момент було б неможливо.
Тарас Жеребецький, Гал-інфо
