Буремне ХХ століття та дві світові війни змінили не одну людську долю. Наша історія, підготовлена науковим співробітником Центру досліджень визвольного руху Володимиром Бірчаком спеціально для «ГалІнфо», розповідає про єврея, доктора медичних наук із села Глиняни, що на Львівщині, – Абрама Штрейкера. Пройшовши фронти Першої світової війни він повернувся до лікарської практики, але німецька окупація і репресії проти єврейського населення спонукали його долучитися до війська, яке протистояло нацистам – до Української Повстанської Армії
Штрейкер Абрам Якубович народився у 1884 році в селі Глиняни Перемишлянського (нині Золочівського) району на Львівщині у сімʼї купця. Змалку Абрам виявив хист до науки та навачався у Львівські гімназії. Після її закінчення здобув вищу медичну освіту у Львівському університеті. З 1911 року розпочав свою лікарську практику у Львові. Та за три роки розпочалася Перша світова, або як її ще називають Велика війна. Територія Галичини, зокрема й Львів, були окуповані Російською імператорською армією.
Штрейкер вирішив залишити Львів та відправитись до Австрії. Там він був мобілізований до війська Автро-Угорської імперії й як лікар пройшов фронти Великої війни. Після демобілізації повернувся до Львова, де отримав призначення на Тернопільщину.
На початках він недовго перебував у селі Озерна Зборівського району, а із 1920 року і аж до 1943-го був лікарем у містечку Збараж в «Касі хворих». «Каса хворих» - це страхова медична установа, що діяла на кошти, які відраховували підприємці як відсоток із прибутку. Вона забезпечувала населення безкоштовним медичним обслуговуванням та лікуванням. На слідстві через свою некомпетентність та незнання української мови оперуповноважений НКГБ Гафін перекрутив назву цієї установи на лікарню «Касен-Хорех».
Коли у 1939 році на територію Західної України прийшла окупаційна радянська влада, то Штрейкер як досвідчений лікар, що працював у Збразькій поліклініці, додатково очолив ще й районний пологовий будинок.
У 1941 році вибухнула німецько-радянська війна. Із приходом на територію Тернопільщини німецької окупаційної влади розпочалися репресії проти євреїв. Як розповідав на слідстві Абрам Якубович, в цей час багатьом лікарям-євреям було заборонено займатися медичною практикою. Лише одиниці, в тому числі і він, отримали дозвіл від окупаційної адміністрації лікувати людей, проте виключно євреїв.
Така ситуація не могла довго тривати. Вже у травні 1943 року антиєврейські акції посилились та супроводужвались розстрілами й відправками в концентраційні табори. Штрейкеру за допомогою його доброго знайомого окружного лікаря Таращука вдалося отримати дозвіл від німців виїхати в село Максимівка Збаразького району, де він певний час продовжував роботу, рятуючи місцеве населення від тифу.
У червні цього ж року до нього звернулися українські повстанці із пропозицією вступити до УПА. Він погодився на це і долучився до сотні Івана Климишина «Крука», що таборувала в Антонівецькому лісі Шумського району. Штрейкер отримав псевдонім «Поппер» та став лікарем у цьому відділі. Окрім нього, тут же працював лікар зі Східної України «Кучеренко» та ще один єврей-дантист.
«Поппер» в основному перебував у селах Тернопільщини та Рівненщини, де лікував поранених повстанців та місцеве населення. Практикував у селах Забара та Угорськ на Шумщині та с. Іванне біля Дубно. Згодом УПА у сс. Тростянець та Малий Стидин на Рівенщині були організовані невеликі госпіталі, куди «Поппер» перейшов працювати. Разом із ним працював лікар-єврей «Гіль» (Лібергаль Самуїл Аронович), санітаркою була його дружина Шарлота, яка обрала собі псевдонім «Ганя», а також лікарі - «Бравий» (Сагайко Никандр) та «Завірюха» (Пантюшенко, військовий лікар РСЧА, що попав в полон до німців, звідки втік і перейшов до УПА).
На почтаку весни 1944 року Абрам Штрейкер перейшов працювати лікарем до куреня УПА «Острого» (Ждан Ярослав). Із цим куренем брав участь у запеклому бою з військами НКВС 10 квітня 1944 року в лісі між селами Жильжа і Берестовець Костопільського району Рівненської області. У цьому бою загинув курінний «Острий», самому же ж «Попперу» вдалося врятуватись. Він добрався до колонії Борівка, де проживав його знайомий із Галичини Тимчук Арих, в якого й залишився та лікувався близько трьох тижнів, ймовірно, через поранення, отримане в бою.
У травні Штрейкеру вдалося влаштуватися на роботу лікарем у Деражнянський райздоровідділ і вже 24 травня він отримав призначення до села Великий Стидин. Та цьому не судилося статись. Через день він був заарештований співробітниками Деражнянського районного відділу НКГБ як учасник УПА. Розпочалося слідство, яке велося із всіма можливими порушеннями. На арешт лікаря «Поппера» не було виписано ордеру, постанови на арешт та затримання не були затверджені ні прокурором, ні начальником обласного НКГБ.
При обшуці у Штрейкера було вилучено медичне приладдя, ліки, а також німецькі листівки із закликом до червоноармійців здаватися в полон. Окрім участі в УПА, оперуповноваженого НКГБ Гафіна дуже цікавили згадані листівки, та «Поппер» пояснював, що знайшов їх у лісі і використовував виключно для простої потреби – «ходити до вітру».
Після двох допитів 27 червня 1944 року доктор медичних наук Штрейкер Абрам Якубович, лікар УПА «Поппер» помер у Деражнянському слідчому ізоляторі НКГБ. Як зазначено у свідоцтві про смерть, увʼязнений помер від серцевої недостатності. Можливо серце 60-літнього Абрама Якубовича справді не витримало, а можливо й знущання гебістів над повстанцем стали причиною смерті.
Штрейкер Абрам Якубович буде реабілітований Прокуратурою Рівненської області 16 квітня 1991 року за 1 день до прийняття Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Стаття підготовлена за матеріалами кримінальної справи Штрейкера А.Я. (Архів УСБУ в Рівненській області).
Володимир Бірчак, історик, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху
