Залучення інвестицій у розвиток підприємництва на Львівщині визначено одним з пріоритетних напрямків розвитку області. Нещодавно саме з метою покращення інвестиційного клімату було затверджено програму інвестиційного розвитку Львівської області. Що передбачає ця програма, яка ситуація з залученням інвестицій на Львівщині зараз і з чим найчастіше зустрічаються потенційні інвестори – у розмові кореспондента „Гал-info” із заступником начальника головного управління економіки, начальником управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності ЛОДА Петром Радчуком.
Нещодавно на Львівщині було прийнято програму інвестиційного розвитку. Що вона дасть для області і взагалі для чого вона потрібна?
Вона важлива тому, що якщо людина займається бізнесом, то їй потрібний бізнес-план, а ми працюємо з бізнесменами і нам потрібно визначитися куди рухатися і за яким планом. Крім того, ми побачили, що нам потрібно рухатися паралельно по багатьох напрямках і, відповідно, ми хотіли мати програму, яка допоможе нам працювати чітко. Також, ми мали намір провести громадські слухання і почути враження від депутатів облради і бізнесу, всіх тих, кому вона цікава. Тому, були проведені певні слухання, була вона опублікована в Інтернеті, ми отримали коментарі, які постаралися врахувати у програмі.
Які завдання ставить перед собою ця програма і в яких напрямках буде вестися робота?
Насамперед залучити якнайбільше інвестицій у ті галузі, які для нас є найпріоритетнішими. І завдання похідне — це створити ті умови, при яких інвестору буде комфортно входити працювати у Львівську область. А механізмів насправді багато — залежно від завдань.
Дуже важливим є відшліфування чинного законодавства. В даному випадку і старе питання функціонування СЕЗів, яке потрібно якимось чином врегулювати, а не ігнорувати. Дуже важливим є питання ввізного мита для компаній, які завозять сировину і тут її переробляють і експортують; питання авальованого векселя, обкладання ПДВ внесків у статутний фонд. Є багато законодавчих питань, а також питання передбачуваності політичної ситуації.
Тут у нас є проблеми зі змінами урядів, вибори до Верховної Ради, які пригальмовують входження нових інвесторів. Потрібно дуже багато працювати в галузі інфраструктури, котра обслуговує бізнес. Це і ремонт доріг, і створення індустріальних парків, і логістичних складів, і реконструкція аеропорту, який буде приймати і вантажі, і іноземних підприємців, тому є дуже багато векторів і важко сказати, що є найважливішим. Мабуть, все-таки це законодавство, тобто закони у нас не є ідеальні і ми постійно працюємо над тим, щоб їх відшліфувати.
Що Львівщина може запропонувати інвесторам, чим ми будемо приваблювати їх?
Тут секретів немає. Тут речі досить тривіальні. Найважливіше – це ціна робочої сили і її кваліфікація. Цим ми все ще позитивно відрізняємося порівняно з іншими східноєвропейськими країнами.
Друга сильна сторона — це наше розміщення, ми дуже близько до Європейського співтовариства, тому питання логістики, швидкої доставки грузів (чи сировини сюди, чи готової продукції за кордон) позитивно вирішуються.
Є ще декілька галузей, які цікаві через свої природні ресурси. Це вугільна галузь, енергетика. Не менш цікава галузь туризму — це і розвиток гірськолижних курортів, джерел мінеральних вод. Тобто, певні галузі мають свої природні переваги. А якщо говорити загалом, то це робоча сила і географічне розміщення області.
Скільки інвестицій Ви б хотіли залучити у цьому році?
Хотілося б мільярд, а скільки залучимо... Є плани, але з досвіду попереднього року я бачу, що наші плани дуже сильно залежать від кроків уряду, від того, як пройдуть вибори. Тобто, макроскладова, на жаль, має набагато більший вплив, ніж ті кроки, які робимо ми на обласному рівні. Наприклад, коли відбувалася революція, то ніхто й не вкадав коштів, щоб ми не робили. Також, зміна уряду Юлії Тимошенко притормозила прийняття позитивних рішень інвесторами. Негативно вплинули також кроки попереднього уряду по призупиненню діяльності спеціальних економічних зон, ревальвація гривні на 6% за одну ніч. Відповідно, я не хочу робити якісь прогнози. Зрозуміло, що якщо зараз до нас зайде хоча б один великий інвестор з тих, з якими ми зараз працюємо, то такий проект за рік дав би декілька десятків мільйонів доларів. Крім того, є певна гра арифметики: коли заходить інвестор, головний офіс якого зареєстрований в Києві, то всі інвестиції фіксуються там. Я не фокусуюсь на якійсь певній цифрі, а фокусуюсь на створенні робочих місць, і щоб тут з’являлися нові виробництва незалежно від того, яку цифру офіційно ми покажемо. Крім того, українські інвестиції у нас не відображаються у статистиці залучення прямих іноземних інвестицій. Але для мене ці інвестиції не менш важливі, а у більшості випадків і більш важливі.
Чи можете ви виділити кілька галузей, де було зроблено найбільше іноземних інвестицій у попередні роки?
Це кілька галузей. Перша група інвесторів — це ті, які бажають виробляти тут продукцію на 100% експорт і, напевно, найбільший потік інвестицій у грошовому вимірі був саме в цій сфері. Як правило, це великі іноземні компанії, які будують завод з нуля, а не купують щось існуюче. Оскільки це великі міжнародні корпорації, то вони довго приймають рішення, враховують політичні ризики, і я бачу, що багато з них чекають на закінчення парламентських виборів, щоб прийняти остаточне рішення.
Другий тип компаній — це ті, які орієнтуються на внутрішній ринок. Це як українські, так і іноземні компанії, і напевно вони склали найбільший притік інвестицій у Львівську область, якщо рахувати кількість таких проектів. І тут можна говорити про торгівлю, заклади харчування, легку промисловість, деревообробку (меблі, будівельні матеріали).
Інший тип інвесторів — це ті, які цікавляться туризмом. Було багато відвідувачів, котрі говорили про мінеральну воду, гірськолижні курорти, готелі у Львові та інших туристичних місцях. На жаль, тут можна говорити лише про потенційні інвестиції.
І останнє — інвестори, які цікавилися логістикою для бізнесу. Це як логістичні центри, так і технопарки.
Як просувається процес з технопарками? Що вже зроблено?
Зараз є три проекти по створенню технопарків. Це проект у Черлянах, а також проекти, які реалізуються різними ірландськими компаніями: у Сокільниках (Пустомитівський район) та Самборі. У кожному випадку є бажання створити певну інфраструктуру для інвесторів: провести базові комунікації і пройти процедури відведення земельних ділянок, щоб інвестори не витрачали на це часу. Всі три проекти є на різних стадіях. Два останніх проекти знаходяться на стадії збору необхідних погоджень. Якщо говорити про Черляни, то там є кілька проектів, де інвестори вже купили існуючі будівлі і уже закінчують ремонт.
Можете їх назвати?
Я не хочу їх називати, бо поки вони не запрацювали, інвестори, як правило, просять не називати їх.
Тоді хоча б у яких напрямках вони працюватимуть?
Це різні проекти: від виробництва ялинкових прикрас до переробки шкіри. Там немає однотипного виробництва
Чи відіграють промислові парки таку ж роль у залученні інвестицій, яку свого часу відіграли СЕЗи?
Ні, це зовсім інше. Я б сказав, що промпарки націлені на іншу аудиторію. Вони цікаві великим іноземним компаніям, які не мають часу, можливості і бажання чекати на процедури відведення землі. Це ті компанії, яким не є цікаво потрапити в спеціальну зону і мати пільги із сплати податків, вони не є чутливими до отримання якихось пільг. Тому, ці парки орієнтовані насамперед на великі корпорації, які зацікавлені переробляти тут сировину і експортувати її за межі України. Промпарки створені з метою зекономити час на відведенні землі і проведенні комунікацій. Ми вже вели переговори із декількома іноземними компаніями, які хотіли розпочати виробництво через декілька місяців. Так як у нас ще немає технопарків з готовими виробничими приміщеннями, то дані інвестори пішли в інші країни. Тому, питання створення технопарків для нас є дуже важливим.
Чи компенсуватимуть інвесторам втрати по СЕЗах і за яким механізмом це будуть здійснювати?
Дотепер уряд не прийняв якихось чітких кроків по врегулюванню цього питання, а зважаючи, що вже минув майже рік і нічого не вирішено, то я б не брався щось прогнозувати. Якщо минає рік і нічого не вирішено, то я не буду здивований, якщо це питання і далі будуть ігнорувати. Що ж до місцевого рівня, то ми складали списки компаній, які працювали у зонах. Ми розбивали їх на групи і аналізували, хто виконав, хто перевиконав свої інвестиційні зобов’язання, хто близький до виконання, а хто ці зобов’язання взагалі вже не виконає. Відповідно, ми пропонували певним чином компенсувати витрати тим, хто виконав зобов’язання або близький до того. Але невідомо, яким чином поведе себе уряд, тому нічого прогнозувати не буду.
Про які суми йде мова?
Я не знаю, який буде механізм відшкодування. Якщо будуть компенсувати податки, що вони заплатили, то це буде одна сума. Якщо дадуть пільгу по ПДВ, то це інша сума. Не знаючи механізмів, не можна нічого прогнозувати. Але я відчуваю, що вже нічого і нікому компенсувати не будуть.
Чи траплялися випадки, що інвестори, які працювали в СЕЗах, відмовились від подальшої роботи і закривали підприємства?
Компанії працюють. Я не чув про випадки, щоб закривалися підприємства. Хоча зрозуміло, що інвестори ображені, зрозуміло, що їхні інвестиційні плани були змінені, що їм важче виплачувати кредити, якщо вони їх брали і також зрозуміло, що вони поширили певну негативну реакцію серед можливих інвесторів у своїх країнах. Я також розумію, що вони загальмували вкладання нових інвестицій.
Чи можете ви назвати хоча б п’ять найбільших інвестпроектів, над якими зараз працюють в області?
Ні, я не можу, бо інвестори до моменту офіційного запуску їхнього підприємства не хочуть, щоб про це говорили.
Тоді хоча б напрямки, за якими ведеться робота?
Є декілька величезних міжнародних компаній, які планують створити виробництва, орієнтовані на експорт. Це електротехнічне виробництво, поліграфія, комплектуючі до автомобілів.
Якою є ситуація з внутрішніми інвестиціями?
Вони в основному йдуть в середні і малі проекти, бо не мають, як правило, таких великих інвестиційних ресурсів. Але в сумі інвестують багато, бо по-іншому сприймають політичні ризики, бо розуміють, що те все, що відбувається, не таке страшне, як це виглядає з-за кордону, вони по-іншому ставляться до процедур оформлення і краще знають, як тут працювати. В багатьох випадках іноземці певні процедури не розуміють… Я навіть не знаю, які галузі виділити. Зрозуміло, це галузі, котрі, в основному, сконцентровані на місцевому ринку. Вони настільки різноманітні, що я б їх і не класифікував.
Єдине, чого я тут не побачив і на що чекав, — це будівельний бум. Я його поки що не бачу. Перша проблема – це те, що при існуючій системі відведення земельних ділянок дане питання було заблоковане. Це те, що мене розчарувало. Розчарувало і те, що муніципальна влада не продала інвесторам невідремонтовані готелі. У Львові є проблема з поселенням бізнесменів і туристів у той час, як не один готель стоїть невідремонтований. Тобто це те, де я чекаю як іноземних, так і внутрішніх інвестицій.
Такі проблеми актуальні не лише для Львова. З якими труднощами найчастіше зустрічаються інвестори на Львівщині?
Найбільша з них — виділення земельних ділянок. Вона існує, починаючи від рівня села і вгору у всіх службах, причетних до процесу відведення земельних ділянок. Будь-яка служба може заблокували цей процес, і, відповідно, маючи такі повноваження, більшість служб цим послуговуються і дуже часто не на користь держави.
Це лобіювання інтересів інших зацікавлених сторін чи щось інше?
Це не лобіювання, це просто вимагання хабарів: «хочеш землю — заплати мені гроші». Тут все чітко.
Як часто трапляються такі випадки?
На щастя, рідше, ніж було колись. Тим не менше, такі випадки існують.
Тетяна Турчина,
„Гал-info”
