Виконувач обовʼязків ректора Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Орест Чемерис у проєкті #ВідвертаРозмова_з про університетську лікарню та Національний реабілітаційний центр.
Оресте, нарешті медуніверситет отримає власну університетську клініку, і містяни перестануть так називати обласну клінічну лікарню.
Якщо говорити про Львівську обласну клінічну лікарню, як частину університету, то насправді обласна лікарня це комунальний заклад Львівської обласної ради. І, так склалось історично, що на базі обласної лікарні історично розташована значна кількість клінічних кафедр нашого університету.
Чому це так? Тому, що двісті сорок років тому, коли будували корпуси тоді ще медичного факультету університету Яна Казимира, їх вирішили зводити поблизу вже існуючого на той час Крайового загального шпиталю. Потім процес появи нових корпусів Університету та шпиталю йшли паралельно. І, звичайно, процес навчання студентів-медиків був тоді тісно пов'язаний зі шпиталем, надання в ньому медичної допомоги. Вже згодом, як в нас кажуть,”за перших совєтів”, у 1940 році було створено Львівський державний медичний інститут та передано у його власність корпуси лікарні під назвою “Клініки Львівського державного медичного інституту”. Але як єдине ціле таке об'єднання проіснувало недовго, менш як 20 років, у 1959 році відбулася реорганізація, внаслідок якої була створена Львівська обласна клінічна лікарня.
Чому з’явилась потреба власне в університетській лікарні?
Навчати медицині без доступу до пацієнтів - неможливо. Із 76 університетських кафедр 49 - клінічні, які розташовані на базі 116 закладів охорони здоров’я не лише Львова, а й сусідніх областей. В питанні організації роботи та навчального процесу ми тісно взаємодіємо між комунальними медичними закладами, де є наші кафедри. Комунальні медичні, заклади своєю чергою, працюють з Національною службою здоров'я України і у них є певні свої завдання - надавати якісну медичну допомогу, боротися за пацієнта. До них існують певні вимоги від НСЗУ. Це потребує знову ж таки, додаткових площ, додаткових можливостей. В таких випадках університет повинен поступатись орендованими під діяльність кафедр площами, приміщеннями. Ми це ми розуміємо, адже це лікувальний процес і ми маємо тісно взаємодіяти.
Однак, з досвіду країни Євросоюзу, до прикладу, тої ж Польщі чи Німеччини, ми бачимо, що в них університетські лікарні - це не лише неодмінна складова навчального процесу. Це більш спеціалізований заклад охорони здоров'я, чи заклад охорони здоров'я закладу освіти, де є працівники університету, які вчать, які є науковцями, які передають свій досвід. Фактично це лікарня, яка є пріоритетно високоспеціалізованим закладом. Вона престижна, там хочуть лікуватися, туди прагнуть потрапити на роботу. Всі чули про клініку Шаріте - найбільший клінічний комплекс в Європі. Вона є університетською клінікою для Берлінського університету імені Гумбольдта. Чому ми не можемо мати такий комплекс? Потрібно з чогось починати.
Тобто університетські лікарні у світі, вони, скажімо так, більш професійні, ніж звичайні?
Так. І власне зараз, коли наш університет активно розширює співпрацю з міжнародними партнерами, коли ми спілкуємося з колегами з інших країн, вони завжди запитують про університетську лікарню.До цього часу ми її не мали. А вона просто необхідна, щоби ми могли розвиватися й як науковий осередок, адже в лікарні університету має бути присутня наука. Відповідно ми повинні думати, де, хто і яким чином має займатися цією наукою.
Власне саме університетська лікарня має стати тим майданчиком, де повинен першочергово навчатися здобувач освіти, чи це студент, чи курсант, чи це інтерн. Це місце для проведення наукових досліджень. І звичайно, це площі, тому що ми повинні чітко розуміти, де ми маємо навчати здобувача освіти.
Тому ми дуже радіємо, що нарешті питання вирішене - клінічна лікарня Львівської залізниці за рішенням уряду стане нашою університетською лікарнею і її власником буде університет.
В Україні є ще декілька медуніверситетів. Вони мають свої лікарні?
Є ряд університетів, які мають лікарні, але вони не є повноцінними та багатопрофільними, у них немає таких потужностей та можливостей, які має лікарня, що стала нашою університетською.
Я колись записував розмову з попереднім керівником медуніверситету, то він говорив про можливе приєднання обласної клінічної лікарні. Це не було б логічніше?
Знаю, що керівники університету, завжди думали про це. І вважали, що університет повинен мати університетську лікарню. Звичайно, що обласна лікарня ближче і фізично й історично — в межах одного кампусу. Але чому саме залізнична лікарня? Власне, якщо коротко про історію, то якщо не помиляюся, у 2021 році, було звернення Міністерства інфраструктури про те, що діяльність лікарень не є профільною для Укрзалізниці. Але в них є ряд лікарень, які є достатньо потужними, зокрема львівська. Тоді, з метою збереження закладу і колективу, цю лікарню вирішили передати або на баланс області, або розглянути інші можливості для її існування.
У нас в місті й області є достатня мережа комунальних закладів охорони здоров'я, які можуть надавати якісну медичну допомогу. В той же час, в Міністерстві охорони здоров'я спільно з обласною адміністрацією зрозуміли, що згідно зі стратегією розвитку галузі пріоритетним є розвиток саме університетської клініки.
І власне, яка може бути більша гарантія збереження лікарні як передати її в державну власність. Відповідно було звернення адміністрації ЛНМУ ім. Данила Галицького, МОЗ підтримало ідею створення університетських клінік при медичних закладах вищої освіти. З цього ця історія і почалась.
Чому це не обласна клінічна лікарня? Тому, що практично в цей період було звернення міністра охорони здоров'я до обласних рад з проханням розглянути можливість передати обласні установи на баланс міністерства в тих областях, де є медичні університети, для створення університетських лікарень. Тоді Львівська обласна рада не вбачала можливості передати обласну лікарню на баланс Міністерства охорони здоров'я. Тому було прийняте стратегічне рішення стосовно залізничної лікарні.
Це вже завершений процес передачі?
Зараз триває сам процес передачі. Є низка юридичних процедур. Ще три-чотири місяці мінімум.
Ректор університету автоматично є головним лікарем лікарні?
Ні. Є рішення уряду, на виконання якого ми повинні створити і зареєструвати відокремлений підрозділ університету “Університетська лікарня”, що ми вже зробили. І відповідно там буде свій керівник.
Співпраця університету з обласною лікарнею припиняється?
Це насправді буде паралельний процес. У нас є фактично понад сорок клінічних кафедр в обласній клінічній лікарні. Звичайно, що всі кафедри неможливо перенести на базу університетської лікарні. Відповідно, ми будемо продовжувати співпрацю з комунальними закладами охорони здоров'я області та міста, зокрема обласною лікарнею і “ТМО 1”. У нас практично у всіх закладах охорони здоров’я є клінічні бази кафедр і співпраця з комунальними закладами не буде зупинятися.
У працівників лікарні з'являться додаткові можливості в університеті?
Звичайно, ми за те, щоб люди, які працюють та мають колосальний практичний досвід, були залучені до викладацької роботи. Лікаря повинен вчити лікар. Для цього і потрібні університетські лікарні. Тому я абсолютно підтримую бачення того, що хороший фахівець має ділитися своїм досвідом зі студентами.
Університет зацікавлений, щоб ця лікарня стала найкращою. Ми маємо залучати кращих фахівців, маємо творити науку, задавати тон і формувати експертне середовище.
А як лікарня буде функціонувати в розрізі міста? Для кого вона? Хто туди зможе звернутись?
Зараз ми ввійшли в реформу, і у нас діє екстериторіальний принцип. Фактично, людина яка отримує електронне скерування, може звернутись абсолютно в будь-який заклад охорони здоров'я. Тобто є бажання пацієнта, який сам вибирає де лікуватись.
Університетська лікарня буде законтрактована в Національній службі здоров’я Україні, вона буде в єдиному медичному просторі. Відповідно, будь-який пацієнт, який забажає звернутися за медичною допомогою, матиме електронне скерування з будь-кого іншого закладу охорони здоров'я чи якщо це ургентні ситуації, має повне право звернутися до нас і така допомога буде надана.
Які маєте найближчі плани стосовно лікарні? Є бачення що необхідно терміново підсилити, змінити?
Плани є. Це те, що ми говоримо про наукову діяльність. Ми хочемо, власне всі ключові наукові ініціативи здійснити саме на базі нашої університетської лікарні. Ми хочемо розвинути її потужний науковий потенціал.
Стосовно розвитку лікарні, то ми будемо це разом з колективом напрацьовувати. Зокрема є певні пріоритетні напрямки з якими має працювати заклад охорони здоров'я.
Є вже деякі питання, де ми відчуваємо підтримку Міністерства охорони здоров’я, що нам поможуть в плані оновлення матеріально технічної бази, як, власне, бази університетської лікарні. Крім того, готовність підтримати й допомогти у розвитку власної університетської клініки висловлювали наші партнери, зокрема й з-за кордону.
Звичайно, ми спільно будемо залучати науково-педагогічних працівників, наш викладацький, професорський склад, які є провідними фахівцями у багатьох напрямках медичної допомоги.
Зараз є дуже актуальним питання реабілітації, зокрема мова про військових. Чи будуть тут лікарня, чи університет залучені?
Реабілітація обов’язково буде. Але стосовно цього в університету є інший план. Є постанова Кабінету міністрів України від вересня 2023 року, в якій наш університет визнаний замовником будівництва Національного реабілітаційного центру, який буде складовою частиною нашої університетської лікарні.
Ми бачимо будівництво цього Центру на території Львівського госпіталю інвалідів війни та репресованих у Винниках. Власне ми очікуємо сесію Львівської міської ради, на якій, ми впевнені, що отримаємо підтримку від депутатського корпусу, який надасть дозвіл на виготовлення технічної документації щодо виокремлення ділянки госпіталю ветеранів війни та репресованих під спорудження цього Центру.
Власне, в поєднанні з Львівським госпіталем інвалідів війни та репресованих, центром Superhumans, з яким у нас також є угода про співпрацю це буде потужна база кафедри реабілітації, де наші курсанти будуть мати можливість проходити комплексне навчання. Так, ми тільки починаємо, тільки стартували. Але ми розуміємо, що питання реабілітації постраждалих від війни не є короткотривалим, тому що за останні два роки ми маємо велику кількість ветеранів, солдатів, які отримали поранення, і вони будуть потребувати комплексної терапії, реабілітації, протезування, оновлення протезів тощо. Тому, власне ми бачимо логічним основний акцент робити саме на базі кампусу госпіталю ветеранів війни та репресованих. Це буде чудова співпраця.
До виборів ректора медуніверситету готуєтесь?
До виборів готується весь колектив ЛНМУ ім. Данила Галицького, адже це, передусім організаційна робота. Ми створили окремий розділ на сайті Університету, де будуть розміщуватися всі матеріали, документи, програми кандидатів. Все має бути максимально відкрито та прозоро. Щодо мене особисто - то так, я планую брати в них участь, бо як інакше мені втілити ті плани, про які ми з Вами говорили.
Розмовляв Андрій Маринюк
Редактура Юлії Лаврук
