В історії українського футболу ім’я арбітра Олександра Салія унікальне. Уродженець Тернополя, який наприкінці 90-их виїхав на Туманний Альбіон, зробив успішну суддівську кар’єру, ставши єдиним арбітром-іноземцем, який обслуговував матчі чемпіонату Англії різних рівнів. Окрім успішної суддівської кар’єри, Олександр Салій створив у Лондоні футзальний клуб «Баку Юнайтед», який уже неодноразово ставав чемпіоном цієї країни та брав участь у матчах Кубка УЄФА. Будучи в Україні, Олександр Салій охоче поспілкувався з кореспондентом Гал-інфо.
Олександре, у якому році Ви виїхали до Англії ?
У 1997 вперше поїхав на кілька тижнів до Англії. У мене було бажання та натхнення стати відомим футбольним арбітром, проте аж ніяк не знав, що з цієї поїздки усе і розпочнеться. Одного дня, прогулюючись біля футбольних полів у спортивному костюмі, мені запропонували посудити матч непрофесійних команд. Не маючи ні карток, ні свистка, я погодився. Відсудив добре і довів, що вміють судити не тільки британці. З того часу і все почалося. Згодом перевіз до Англію свою сім’ю, почав серйозно вивчати мову. Яким же ти будеш арбітром, коли не знаєш англійської мови?
Чи були шанси судити матчі найвищого рівня - чемпіонату Прем’єр-ліги?
Були. Втім, уже ставав на заваді вік. Самі знаєте, що є певні рекомендації УЄФА, у яких йдеться про те, аби залучати більше молоді. В Англії арбітрів також вчать від 15-16 років, а у 25 вони уже зрілі арбітри Прем’єр-ліги. Чесно кажучи, задоволений і тим, що судив матчі різних ліг. За участю команд Прем’єр-ліги судив лише товариські матчі та ті, які проходили за «закритими дверима». Мова йде про «Челсі», «Арсенал», «Тоттенхем», «Вест Хем» та інші команди.
Кажуть, за час перебування в Англії Ви не тільки призвичаїлися до місцевого футболу, а ще й познайомилися з багатьома зірками, серед яких Жозе Моуріньо.
Так, це було тоді, коли він вперше очолив «Челсі». Тривалий час з ним підтримував зв’язок, однак потім його втратив, оскільки він, повернувшись в «Челсі», змінив свій номер телефону. Часто з ними говорили про футзал. Він любить цей вид спорту. Добре знайомий був з російським нападником Андрієм Аршавіним. Звісно, добре знаю і українських футболістів, які грали в Англії: Олег Лужний, Сергій Балтача. На жаль, не вдалося познайомитися з Андрієм Шевченком, Сергієм Ребровим та Андрієм Вороніним, коли вони грали в Англії.
У Лондоні я проводив футзальний турнір Кубок Лобановського, на який їх запрошував, однак вони так і жодного разу не приїхали. До речі, цей турнір в останні роки був благодійним. Зібрані кошти йшли на допомогу українській армії.
Будучи тривалий час в Англії, Ви добре адаптувалися в англійський футбол. У чому його відмінність від українського?
В Англії він більше фізичний. Арбітри дають більше грати командам, і не свистять кожні 30 секунд. Кожен арбітр своїми діями на полі хоче заробити авторитет від кожної з команд. У них своя дипломатична філософія. Обов’язково потрібно не порушувати баланс гри. Це дуже важливо.
В Україні часто говорять про корупцію у футболі, мовляв арбітри за певну винагороду допоможуть тій чи іншій команді досягнути певного результату. В Англії, мабуть, усе далеко не так.
Однозначно. Про підкуп арбітрів навіть не може йти мова. В контракті у кожного арбітра є пункт, де пише, що у разі такої пропозиції негайно потрібно повідомити про це Футбольну федерацію. Якщо не повідомляєш, то це рахується як серйозне порушення. Якби в Україні посадили б в тюрму одного чи другого арбітра, ситуація, мабуть, змінилася. Українська Федерація вважає, що куратор суддівського корпусу П’єрлуіджі Колліна усі проблеми вирішить. Це далеко не так, оскільки є інші правові, а не професійні сторони цього питання.
Чи могли б Ви повернутися до України і працювати тут на футбольних матчах?
Міг би. Втім, у нас є система, яка має свої структури. Її зламати важко. А щодо повернення в Україну, то усе реально, але хотілося б, щоб ситуація була стабільнішою. Будучи в Лондоні, допомагаю нашим військовим як можу, і не тільки їм, а ще й нашим переселенцям зі сходу.
Ви є тою людиною в Англії, яка серйозно розвинула вид спорту, який називають меншим братом великого футболу – футзал.
А хто як не ми? (Сміється). Ще коли жив у Тернополі, то возив футзальну команду на Спартакіаду, свого часу грав у великий футбол, потім у футзал. Переїхавши до Англії у 1999 році, у 2003 створив футзальну команду, яку сам і тренував. Уже наступного року ми виграли чемпіонат Англії. У 2001 році у Лондоні започаткував футзальний турнір Кубок Лобановського, звідки відбирав хлопців до основної команди. На початках вони були різних національностей, і з ними мені у 2004 році вдалося вперше виграти чемпіонат Англії.
На початках Ви самі фінансували команду, але вже тепер, коли клуб став професійним, знайшлися спонсори з Азербайджану.
На початках фінансував сам, інколи знаходив якісь компанії, які мені в цьому допомагали, але це не була серйозна фінансова підтримка. Тепер є спонсори з Азербайджану, тому команда і називається «Баку Юнайтед». Якщо відверто, то на наші матчі ходить не велика кількість людей в Лондоні. Тут більше люблять цю справу приїжджі. Втім, коли ми почали виступати у Кубку УЄФА, до нас глядацький інтерес збільшився.
Знаємо, що Ви незабаром вперше привезете команду до України, а саме на міжнародний турнір до Львова.
Так. Це буде з 26 по 29 серпня. Турнір у Львові розцінюємо як підготовку до матчів Кубка УЄФА.
Богдан Пастернак, Гал-інфо.
