У Києві на тодішній площі Жовтневої революції (тепер майдан Незалежності) з 2 по 17 жовтня 1990 року тривала акція громадянської непокори – Революція на граніті. Минуло 27 років, Студентське братство Львівщини, учасники якого були рушійної силою того протесту, не забуває вшановувати ті дні.
Ось і вчора, 17 жовтня, перед пам’ятником Іванові Франку Братство організувало акцію “Історія студентського протесту”, яку проводять щорічну. Гал-інфо поспілкувалось зі свідком Революції на граніті Роксоланою Шемчук.
«Революція на граніті – це була велика акція, яка планувалася дуже довго. І хоча вона була не єдиною подією в нашому студентському житті, проте саме Революція на граніті стала апогеєм нашої діяльності і переросла у всеукраїнську. Важливо, що тоді до нас приєднались не тільки студенти з усієї України, а й представники старшого покоління.
У Студентському братстві дисципліна була майже військова. Ми планували все крок за кроком. Спершу вирішили, що дівчата в перший день не їхатимуть, тому що невідомо, як будуть розвиватися події. Ми брали до уваги і те, що можуть бути затримання, бійки. А в такому випадку хлопці мусили б захищати, окрім себе, ще й дівчат.
Братство планувало мирну акцію, тобто хотіли просто поставити намети. Але це було абсолютно секретно: Де? Як? Коли? Все почалось 2 жовтня. Тоді поїхали перші хлопці. А через два дні, 4 жовтня, в мене був день народження, я сиділа перед телевізором, всіх тих, хто мав бути в мене в гостях, - їх не було, вони поїхали до Києва. І тут мені подзвонила моя подруга, Наталка Климовська, і каже, що до протесту почали долучатись дівчата. Тож 4 жовтня ввечері я вже сіла у потягу і 5 жовтня приїхала на Майдан.
Пізніше правління Братства ухвалило рішення піднімати людей, щоб акція набувала масовості, і все більше людей приїжджало. Мене знову відправити до Львова. Я ходила з лекції на лекцію, з аудиторії в аудиторію і ворохобила студентство: “Ваші побратими почали голодувати за такі-то цінності..”, - говорила я студентам, декларувала наші вимоги, закликала людей їхати в Київ. Бували різні ситуації, бо одні викладачі пускали до аудиторії, а були й такі, що виганяли.
Коли тобі 18-19 років, то страхи зовсім інші: виключення з інституту, невдоволення батьків. Жовтень був холодний і на граніті було холодно, але ми не боялися, бо в 19 років нічого не страшно. Звичайно, що були різні моменти, але на той момент наш рух вже існував дуже довго. Союз у 90-ті роки був дуже хиткий. А ми вже мали відповідний досвід, коли перед тим їздили західною та східною Україною, робили політичні акції. Це був стан душі і виклик часу. В юнацькі роки це все переживається по-іншому», - розповіла Роксолана Шемчук.
Оголосивши голодування у жовтні 1990 року, молодь впродовж 16 днів вимагала: перевиборів Верховної Ради УРСР, повернення на територію УРСР українських солдатів, відставки голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола. Українська молодь була проти підписання нового союзного договору, виступала за націоналізацію майна Компартії України та ЛКСМУ тощо.
Організатори цьогорічного заходу “Історія студентського протесту” підготували фотовиставку. «Спершу ми поставили намет, який зберігся ще з 1990 року. Саме у ньому жили студенти понад два тижні під час голодування. Також на огляд ми представили 50 світлин. Ці фотографії розповідають нам не про представників різних революцій та протестів. Кожна зі світлин – це робота братів і сестер різних поколінь, які були учасниками різних революцій. Зокрема, представлена фотографія з «Революції на граніті» – найстарша, а найсвіжіша – з Євромайдану».
