Останнім часом ситуація зі збереженням культурної спадщини у Львові стала катастрофічною. Знищуються мозаїки, руйнуються вілли, зносяться і перебудовуються історичні будівлі.
Прокоментувати цей стан речей журналіст Фотографій старого Львова попросив Голову ЛОО Українського товариства захисту пам’яток історії та культури Андрія Салюка.
“Ситуація з охороною культурної спадщини у Львові дійшла до критичної межі. Без огляду на статус об’єкту: чи це пам’ятка, чи ні; чи було обговорення щодо збереження об’єкта чи його частини, фактично йде тотальне знищення в першу чергу, на мою думку, українського Львова.
І знищення це йде під благими намірами розвитку території міста, під ідеєю розбудови інфраструктури чи офісних приміщень (наприклад, як зараз щодо будинку на Сахарова, 52 ) . Знаходяться гасла, які нібито дають право на руйнування об’єктів ініціаторам руйнування історичного простору та історичних пам’яток.
Стосовно Сахарова, 52, то в даному випадку ми говоримо про об’єкт, який не є пам’яткою і це дуже серйозна проблема, яка демонструє наскільки ми уражені від ініціаторів забудови та руйнування об’єктів історичного простору в галузі юридичного захисту.
На жаль, наші інституції, які покликані та функція яких полягає в тому, щоб зберігати історичний простір, вносити той чи інший об’єкт до «Переліку пам’яток історії та архітектури», не виконують своїх завдань.
На жаль, ті об’єкти, які мали бути внесеними до переліку пам’яток не захищені юридично та такими механізмами, коли громадськість може вплинути на рішення органів лади. Це проблема і необхідно знайти як її вирішити. Громадські слухання продемонстрували, що вони не працюють, громадські звернення та петиції до міського голови, до Львівської міської ради не є дієвими, на них ніхто не звертає уваги. Все вирішують кулуарні домовленості та «договорняки».
Конкретно щодо будинку на Сахарова, 52, то він дійсно формує все сприйняття історичного простору в цій частині Львова. Зруйнувавши його ми відкриваємо браму на подальше руйнування всієї Кастелівки. І ніхто не зважає на те, що ця територія є територією історико-архітектурного простору, внесеного і зафіксованого в «Історико-архітектурному опорному плані Львова. Так, він ще в процесі розробки і опрацювання, але він уже є.
Як воно буде далі ми не може спрогнозувати, тому що немає політичної волі, не має чіткого бачення органів влади на такий керунок як охорона історичної забудови культурного простору історичного Львова.
Якщо немає політичної волі, то ми будемо свідками, коли будуть знаходити мільйон різних причин, мільйон різних аргументів, щоб зруйнувати той чи інший будинок не зважаючи на наявність статусу пам’ятки” – сказав Андрій Салюк.
Робити висновки залишається львів’янам, робити висновки і пробувати щось змінити. Бо якщо залишити все як є – завтра ми ризикуємо прокинутися у зовсім іншому місті, зовсім іншому Львові…
