Історія кіно: Походження і місце у кінематографі мюзиклу.
Мюзикл + кіно = ?
Як і більшість напрямів мистецтва, що не прив’язані до технічного прогресу, мюзикл розпочав своє існування у класичному вигляді – театральна постанова. Можна сказати, що цей жанр є продуктом свого часу: він був сформований під впливом таких напрямків як бурлеск, вар’єте, кабаре та оперета. Але оригінальним його робила легкість оповідання та прагнення до нового. Так у залах театрів почали лунати некласичні, джазові мотиви, діалоги велися у більш вільній формі, та зі сцени часто промовлялися жарти. Перша вистава-мюзикл була поставлена у далекому 1866, у Нью-Йорку. Згодом, цей напрямок театрального мистецтва тільки набував популярності. Проте, з появленням звукозапису та початком «ери звуку», жанр миттєво поширився на кіноіндустрію. Таким чином у 1927 році у світ виходить стрічка «Співак джазу», яка й вважається першим фільмом в жанрі мюзикл. З цього моменту й розпочалося життя мюзиклу як жанру кіно.
Народжений Голівудом
У світі існує два жанри кінематографу, поява та розвиток яких – майже цілком заслуга американських кіностудій. Мова йдеться про мюзикли та вестерн. Без перебільшення можна сказати, що історія першого у кіно – історія суто американського мюзиклу. Справа в тому, що, увірвавшись у кінематограф на початку 20 століття, цей жанр заробив собі величезну кількість прихильників. Позитивність розповіді та тенденція хеппі-енду під час Великої Депресії зробили свою справу – у музикальних фільмів з’явилася фан-база. Американський споживач був основною аудиторією таких проектів, тому вони намагалися зробити все, щоб саме цей споживач був задоволений. Разом з розвитком технологій та зміною суспільних настроїв, мюзикли й самі почали змінюватися: сюжет перейшов з функції головної теми усіх музикальних номерів, на функцію основи побудови всього фільму; з’являвся соціальний коментар; становилися складнішими техніка зйомки, хореографія та пісні; врешті решт, вони дозволяли собі (хоча й метафорично) зачіпляти тему сексу.
Тенденції та статистика
Перед тим, як почати розмовляти про речі, що присутні у більшості мюзиклів, давайте спочатку визначимо, що саме варто вважати мюзиклом, а що – фільмом, у якому є музикатанцювальні номери. Насправді, відповідь дуже проста: мюзиклом можна назвати лише той фільм, при видаленні з якого усіх музикальних сцен (танців, пісень тощо), знищиться і сама сутність фільму. Тепер поговоримо про ті теми, що підіймає майже кожний представник жанру: по-перше, конфлікт старого із новим, часто виражений у конфлікті поколінь, а, по-друге, це є проблема подолання суспільних бар’єрів таких як клас, раса і т.д. Навіть вже названий раніше «Співак джазу» базується на прагненні хлопця з релігійної сім’ї бути виконавцем, замість того, щоб співати у церкві. Але повернемося до історії. В період раннього мюзиклу, з 1927 по 1940 рік знімалося по 70 мюзиклів щорічно. Цю добу можна беззаперечно назвати «золотим століттям» жанру. Проте, починаючи з 40-х і до 1960 року цей показник скорочується майже втричі, до 25. Чим це було визвано? Жахами війни та перенасиченістю ринку. Глядач просто втомився від мюзиклів. І ця ситуація дедалі не поліпшувалася. В період з 1960-80 років щороку знімали близько 7 мюзиклів. Поява у кіно спецефектів та їх поширення, популярність футуризму – все це зробило музикальне кіно занадто застарілим для того часу. Жанр «впав у кому». Він все ще існував, все ще на світ з’являлися такі шедеври як «Співаючи під дощем», проте у загальному плані на нього майже був відсутній запит. Яка ситуація на сьогодні? Суперечлива. Показник кількості фільмів на рік впав до 3-4, проте якість фільмів почала різко рости.
Ла-ла-ленд як найяскравіший представник сучасного мюзиклу
Картиною, що дала поштовх для розвитку нового мюзиклу став «Ла-ла-ленд». Третій фільм незалежного сценариста та режисера Дем’єна Шазелла не тільки приніс йому статус наймолодшого лауреата премії Оскар за режисуру в історії, але й воскресив надії прихильників мюзиклу на те, що жанр зможе повноцінно повернутися у кіно. Про що цей фільм? Його проста історія підіймає стільки тем, що серед них важно виділити головну. Проте, суто на мій погляд, це є фільм про прагнення людей до мрії, та про жертви, на які вони готові піти. Стрічка отримала таку величезну кількість позитивних рецензій як від глядачів, так і від критиків, що це відновило у сучасної публіки інтерес до жанру мюзикл. Як результат, краще кінополотно 2017 року викликало появу одразу трьох фільмів у жанрі мюзикл не від студій, що на цьому спеціалізуються, у 2018-му. Причин подивитися цей фільм безліч: від неймовірних музикальних номерів, до Емми Стоун та Райана Гослінгу. Хоча я рекомендував би його до перегляду просто тому, що це одна з найліпших історій, що взагалі були показані в кіно.
