Українська мрія – стати повноправним членом європейської сім'ї вільних народів – може згоріти у вирі суперечностей і внутрішнього розколу Євросоюзу у випадку позитивного результату британського референдуму про вихід із ЄС , який заплановано на 23 червня. Останні соціологічні дослідження показують різні результати, за якими в сукупності можна зробити висновок, що кількість противників Євросоюзу зрівнялася із кількістю симпатиків. Тобто все з’ясується в день голосування. Чому так сталося і кому це вигідно?
Чому в Європі набули популярності націоналістичні та антиєвропейські настрої ?
Популярність і, відповідно, участь у виборчих органах багатих країн Європи антиєвропейських та націоналістичних рухів та партій має свою глибоку та логічну природу. Брюссельська недолуга бюрократія, корупція та постійне поборювання національних інтересів на користь загальноєвропейського компромісу призвели до поступового нагромадження невдоволення середнього класу та «багатих пенсіонерів» у ФРН, Англії, Франції та Голландії, які не хочуть ділитися своїми доходами із новоприбулими членами ЄС: Болгарією, Румунією чи країнами Прибалтики через загальноєвропейський фонд солідарності. Якщо у старій Європі країн із низьким рівнем доходу на одиницю населення було лише кілька ( Португалія, Іспанія ), то після приєднання країн Східної Європи та системної кризи в Греції, кількість країн, які фінансують свою різницю доходів із європейського фонду солідарності, стало більше як десять.
Другою і значною причиною кризи Європейського Союзу є неможливість вирішення проблеми напливу нелегальних мігрантів із Африки та Близького Сходу несиловими та некаральними методами. Біженці із країн «арабської весни», Іраку та Сирії, переконані, що Захід їм винен фінансову допомогу, тому що, власне, країни Заходу брали участь у повалені диктаторських режимів Тунісу, Лівії , Алжиру , Іраку, Єгипту, і вони спровокували ослаблення та дезінтеграцію місцевих держав. На місце диктаторів, які боролися проти демократичної та проісламської опозиції, прийшли до влади різні сили, в тому числі, ісламські радикали та військові, але повсюди йде громадянська війна. Окремо стоїть проблема Сирії, в якій відбувається показовий поєдинок за впливи між світовими державами – Росією, США та ЄС, в якій успішно діє та вербує терористів для війни із Заходом псевдоісламська терористична держава-організація, а сама країна стала болючим перехрестям інтересів ворогуючих між собою країн-регіональних лідерів – Туреччини, Ірану та Саудівської Аравії. В найближчій перспективі миру там не буде, тому потік біженців не ослабне.
ЄС створювався на таких гуманістичних та демократичних цінностях , що порушення цих принципів знищить Євросоюз із середини. Коло замкнулося, сильний і привабливий бік європейського співжиття – гуманність та лібералізм, повага до прав людини – стали його найбільшою слабкістю в умовах «холодної і жорстокої» війни російського імперіалізму проти демократичних цінностей та їх носіїв.
Багатий і ситий Захід розвалюється під натиском голодних та злих мігрантів, частина із яких заражена ісламізмом та ненавистю до християнської чи світської культури, не розуміє і відкидає принципи толерантності та демократичні ідеали. Євросоюз може повторити шлях колись могутньої і багатої, великої християнської імперії Візантії , яка загинула під тиском турків-османів. І зараз Константинополь називається Стамбулом.
Повільна і сита брюссельська бюрократія виходу із мігранської кризи поки ще не знайшла. Фінансувати фільтраційні табори-гетто на території Туреччини, Греції чи Італії грошей нема. Проявляється ще й егоїзм північних країн, в тому числі, і Великобританії, які не мають бажання із свого бюджету фінансувати вирішення кризи мігрантів. Разом із нелегальними біженцями до Європи вже попали тисячі агентів впливу ФСБ та Ісламської держави, які методично залякують і розхитують європейську співдружність терором та психологічним шантажем.
Кремль потирає руки, їхній план спрацьовує – «Євросоюз розвалюється!».
Чому для Росії так важливий Brexit
Євросоюз – дзеркальне відображення із знаком «плюс», головний подразник та антипод путінській імперії «Руського міра», який стоїть на перешкоді планів поглинання всієї Східної Європи і відновлення Радянського Союзу. Одурманена нафтодоларами, газовою монополією російська еліта вирішила, що вона гідна світового (або хоча б європейського) панування, а тому має право перекреслювати кордони на мапі світу олівцем та лінійкою, як колись це робив Сталін. Але об’єднана Європа в цьому Путіну стоїть на заваді.
Великобританія, традиційно союзник США із історичними антиросійськими настроями, у ЄС грає окрему роль моста між США і ЄС. Одна із найбільших економік Європи, колишня «володарка морів», колишня Британська Імперія переживає кризу своїх відносин із ЄС. 80% населення держави – це англійці, які завжди насторожено ставилися до євроінтеграції та переживали синдром «малої Англії» у великому ЄС. У 1993 році під лозунгами входу Британії із Європейської співдружності заснувалася Партія Незалежності З’єднаного Королівства (ЮКІП), яка діє суто у антиєвропейському напрямі. Типові гасла їхніх кампаній: «Вернемо британцям батьківщину!» , «Відновимо контроль на наших кордонах!» За останні десять років під керівництвом харазматичного лідера UKIP Натана Фераджа партія добивається хороших результатів на місцевих та парламентських виборах і добивається проведення референдуму про вихід країни із ЄС.
Наслідки Brexit для світу
Я оптиміст, і вірю що британці проголосують залишитися в ЄС. Адже багато із них розуміють, що розрив завдасть вагомого удару по економіці країни, впаде курс фунта стерлінга до євро і кожна британська сім'я відчує це на своєму бюджеті. Лондон, як фінансовий центр, втратить багато своїх переваг. Але коли результат референдуму буде негативний для ЄС, це створить абсолютну нову геополітичну ситуацію в світі:
1.Британія менше буде брати участі в європейських справах, в тому числі і в санкціях проти Росії.
2. Британія ризикує втратити Шотландію, більшість населення якої є прихильниками євроінтеграції.
3. Британія покаже негативний приклад для Нідерландів, Данії та Франції, в яких теж популярні такі ідеї.
4. «Британський вихід» стане ідеологічною перемогою Росії, яка використає це у подальшій холодній та інформаційній війні проти демократичного світу.
