7 листопада 1900 р. у Львові народився відомий археолог, багатолітній завідувач відділу археології Маркіян Юліанович Смішко.
Свою наукову кар’єру розпочинав у Львівському університеті на кафедрі праісторії. У 1925 р. записався на гуманістичний факультет Львівського університету, після закінчення якого отримав спеціальність археолога і залишився працювати на кафедрі доісторичної археології. У 1932 р. захистив докторат на тему „Культури раннього періоду епохи римського царства в Східній Малопольщі”, в цьому ж році її опублікував. 1932–1939 – асистент кафедри археології Львівського Університету.
У 1932 р. М. Смішко відбув наукове стажування до Праісторичного музею Польської академії наук (Краків), під час якого отримав унікальну можливість познайомитися з єдиною на той час в Польщі взірцево організованою лабораторією праісторичних знахідок і здобув досвід консервації археологічних знахідок. Ці знання він згодом використовував при інвентаризації та консервації колекції Інституту праісторії Львівського університету, а також допомагав колегам з інших установ правильно зберігати та консервувати археологічні предмети з їхніх музеїв.
В березні 1947 р. докторський диплом 1932 р. нострифіковано і відомому вже на той час вченому в жовтні 1947 р. присвоєно наукову ступінь кандидата історичних наук та звання доцента.
У лютому 1940 р. Маркіян Смішко очолив Львівський філіал Інституту археології АН України. В 50−60-і роки ХХ ст. займав посаду заступника директора з наукової роботи Інституту суспільних наук АН УРСР, а в 1962−64 рр. − директора Інституту. У 1965 р. захистив докторську дисертацію на тему „Карпатські кургани першої половини І тисячоліття нашої ери”. У1970 р. відійшов з керівництва відділом, однак, продовжував працювати на посаді старшого наукового співробітника.
Ще в міжвоєнний час М.Смішко досліджував цікаву групу пам’яток, поширених у Передкарпатті, Карпатах і Закарпатті. Зацікавленість М. Смішка цією групою пам’яток не припинялось і в післявоєнний час, що вилилось монографію “Карпатські кургани першої половини І тисячоліття нашої ери” (Київ, 1960). М. Смішко стає одним з провідних археологів-славістів країни; його праці здобули високе визнання в середовищі спеціалістів. Найважливіші польові дослідження поселень першої половини І тисячоліття нашої ери – це Вікнини Великі, Волиця, Костянець, Неслухів, Заліски, Сухостав, Незвиська. Значну наукову цінність мають дослідження могильника в селі Острівець Івано-Франківської обл., де відкрито сарматські поховання, а також черняхівської культури.
Унікальним і надзвичайно цінним в науковому відношенні є досліджуване в 50-х та 60-х рр. минулого століття поселення біля села Комарів на Середньому Дністрі, де виявлено безсумнівні сліди варіння скла та виробництва скляного посуду. Це перша пам’ятка такого характеру в лісостеповій зоні Східної Європи. Здобуті в процесі польових досліджень згаданих пам’яток численні, а часто й унікальні матеріали стали основою для написання його наукових праць таких, як “Доба полів поховань в західних областях УРСР” (1948 р.), “Дослідження пам’яток культури полів поховань в західних областях УРСР в 1947 році” (1952 р.), “Раннеславянская культура Поднестровья в свете новых археологических данных” (1952 р.), “Раннеславянские памятники на территории Украинской ССР” (1953 р.).
Помер 20 березня 1981 р., похований на Янівському кладовищі.
Джерело: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича
