25 травня 1926 року у Парижі вбито Голову Директорії та головного Отамана Армії УНР Симона Петлюру.
- Це тобі за вбивства! Це тобі за погроми! - вигукує Самуїл Шварцбард. О 14:12 25 травня 1926 року він перестрів біля ятки з книгами Головного отамана військ Української Народної Республіки Симона Петлюру. Випускає в того сім куль з револьвера.
Через 20 хвилин Петлюра помирає в шпиталі на вул. Сен-Жермен. Нападника затримують. На слідстві він говорить, що здійснив замах як акт помсти за єврейські погроми під час революції в Україні 1917-1921 років. Буцімто, Симон Петлюра як керівник УНР не вжив належних заходів, аби зупинити напади.
Припускають, що Шварцбард був агентом Об'єднаного державного політичного управління – карального органу Радянської Росії. Його руками Кремль ліквідував небезпечного для себе лідера українського визвольного руху. Тим паче, що за 11 днів до цього до влади в Польщі в результаті військового перевороту повернувся маршалок Юзеф Пілсудський – давній приятель і союзник Петлюри. У політичних колах заговорили про можливість відновлення польсько-українського військового союзу для боротьби проти Москви.
Похорони Симона Петлюри в Парижі. 30 травня 1926. Фото: gazeta-nd.com.ua
Суд присяжних виправдав вбивцю. Після чого Сергій Єфремов записав у щоденнику 27 жовтня 1927-го: «Чисту людину зробили погромником, а убійника – героєм… Вийшла, звісно, обурлива кривда, якої без сорому і здумати не можна, якої не зрозуміти ніколи людям, що знали і замордованого, і його діла».
