Слухай онлайн
Історія

Археологи показали знайдену рідкісну ікону домонгольського періоду

У листопаді 2017 р. під час розкопок на Замковій горі в м. Житомирі, в заповнені об’єкту, який попередньо пов’язують із баштою, на глибині близько 3 м, було знайдено доволі цікавий, рідкісний артефакт, витвір сакрального мистецтва – нагрудну іконку-образок.
Фото - zhitomir-online.com

Знахідку розчистили. Для її всебічного вивчення та атрибуції долучилися фахівці київського бюро науково-технічної експертизи “Арт-ЛАБ” та доктор історичних наук, заступник директора музею історії Десятинної церкви Єлизавета Іванівна Архипова.

Внаслідок проведених досліджень було встановлено наступне. Іконку виготовлено із мідного сплаву у техніці лиття. Має форму кіоту з прямими нижніми кутами, ледь звужена до заокругленого верху, з двома петлями для кріплення рухомого навершя.

При цьому лицева сторона трохи випукла, а тильна – увігнута. На лицевій стороні розміщено погрудне зображення Христа Еммануїла, виконане в техніці виїмчастої і перегородчастої емалі, яке рельєфно виступає над тлом іконки.

Руки зігнуті в ліктях, благословляючими двома перстами. В лівій руці він тримає сувій, притискаючи його до грудей.

Лик Христа широкий, овальний, трохи асиметричний з маленьким загостреним підборіддям, великі, майже на все обличчя, очі, виділені тінями червоного кольору з включенням білого, високо підняті тонкі брови, тонкий ніс, маленький рот, коротке волосся, розділені на локони перегородками, повна відкрита шия. Є.І. Архипова відзначає, що емалеве покриття, має широку кольорову гаму.

Так, в окантовці німбу, для позначення губ, тіней біля очей і на пальцях була використана цегляно-червона різних відтінків, для зіниць – чорна, для волосся – світло-коричнева, а для відкритих частин тіла – тілесна або мармуроподібна емаль.

З обох боків німбу вище плечей частково збереглися заглиблення літер монограми Христа ІС – ХС з короткими прямими титлами. На тильній стороні іконки на всю висоту в техніці виїмчастої емалі розміщено лінійне зображення шестикінцевого розквітлого хреста з трапецієподібними поглибленими завершеннями перекладин.

З основи хреста розходяться два ліроподібно вигнуті пагони зі спірально загнутими відростками. Такого типу хрест символізує вічне оновлення і безсмертя. Дослідження зразка методом оптичної мікроскопії в ультрафіолетовому діапазоні та рентгенофлуоресцентного аналізу, вивчення іконографії зображень та пошуки аналогій сукупно дозволили зробити припущення, що іконку було виготовлено ювеліром південно-руського походження.

При її виготовлені майстер наслідував візантійські традиції емальєрної справи. Нагрудні іконки з розквітлим хрестом вважали євлогіями (благословенням) Гробу Господнього. Появу іконки, відповідно до типологічних і стилістичних аналогій Є.І. Архипова відносить до кінця ХІІ – першої половини ХІІІ ст. 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");