Протягом двох років археологи досліджували чотири споруди та могильник на території унікальної для України пам’ятки археології - склоробної майстерні, якій близько двох тисяч років
Про це йдеться у матеріалі на сайті НДЦ «Рятівна археологічна Служба».
На час III-IV століття в Європі сформувалося два основні етно-цивілізаційні центри. На Півдні – Римська імперія із романізованим населенням, на Півночі і Сході – територія, заселена варварськими племенами германців, даків, слов’ян, сармат, балтів. Обидва світи розділяв т.зв. римський лімес, який проходив по річках Дунай та Рейн, і був не лише важливою оборонною лінією, але й потужною зоною торгівельно-культурних контактів. У прилеглій до лімесу території були зосереджені майстерні, які виготовляли різноманітну ремісничу продукцію – гончарний та скляний посуд, металеві вироби тощо.
Склоробні майстерні розташовувались у містах на Рейні (Колонія Агрипіна), Дунаї (Аквінкум, Тібіскум) та ін. Вважається, що саме звідси поширювалася продукція склоробів на території варварів (Germania Libera та Sarmatia). Важливо, що жодна з подібних майстерень ніколи не була облаштована на території варварів. Дослідження українського археолога Маркіяна Юліановича Смішка в 1950-60 рр. поблизу с. Комарів (Кельменецький р-н, Чернівецька обл.) дозволили відкрити унікальну археологічну пам’ятку із залишками виробництва скла. Ця виробнича факторія в середній течії Дністра знаходиться у західному регіоні черняхівської культури, далеко за межами північних провінцій римської імперії. Найближчі подібні ремісничі факторії розташовані в провінціях та античних містах Причорномор’я та Подунав’я за 400-500 км.
Роботи із дослідження цієї унікальної виробничої факторії римського часу було відновлено 2012 року. Проект з вивчення пам’ятки є міжнародним: у ньому беруть участь Інститут археології НАН України (відділ археології ранніх слов’ян, НДЦ «Рятівна археологічна Служба», Київ-Львів), кафедра пра- та ранньої історії Інституту старожитностей ім. Генріха Шлімана університету Ростока (Німеччина), Вільний Університет (м. Берлін). Експедиція є базою для проведення археологічної практики студентів Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (м. Київ).
У 2017-2018 рр. на поселенні відкрили залишки трьох виробничих споруд та одного житла. Одна зі майстерень була безпосередньо пов’язана з обробкою скла. Тут знайшли велику кількість решток конструкції самої споруди: глиняна обмазка від стін, плінфа (антична будівельна цегла), каміння, а також відходи виплавки скла (шлаки, виплески скла), браковану та готову продукцію склоробів (обрізки скла, ковпачки, гральний жетон, уламки кубків, глечиків та ін.). Поруч з цим об’єктом досліджено гончарний горн з передгорновою ямою. Добра збереженість горну, в якому випалювали глиняний посуд, дозволила отримати нові дані про конструкцію цих високотехнологічних споруд варварського населення. У ньому та в передгорновій ямі (робоче приміщення майстра-гончара) знайдено гончарний посуд місцевого черняхівського зразка та імпортні римські амфори. Крім того, з об’єкта походить велика кількість уламків скляних виробів, пряслиця та інші знахідки. Житлова споруда мала наземну конструкцію прямокутної форми, кути якої позначені стовповими ямами. Розміри споруди 3,5×5,5 м., долівка практично співпадала з рівнем материка. Виявлений матеріал - уламки кераміки, шматки печини, кісток тварин, каміння та поодинокі індивідуальні знахідки: в основному уламки скляних посудин.
На могильнику за два роки досліджень виявили чотири поховання, здійснені за обрядом трупопокладення. Одне з них належало дитині, поховальна яма була перекрита кам’яними плитками. Інші - дорослим і були здійснені в заглибинах з заплічками, глибиною понад 2 м. Всі поховання мали сліди ритуальної руйнації, додаткові облаштування ями (обшивку стін деревом, очеретом тощо), жертовну їжу та різноманітний супровідний інвентар, що свідчать про складний поховальний ритуал населення черняхівської культури. Серед предметів інвентарю знайдено гончарний посуд місцевого виготовлення, привізні амфори, намиста, ніж, пряжку, гребінь тощо. Особливий інтерес викликає знахідка скляної посудини, яка вперше виявлена на могильнику давніх склоробів і відноситься до рідкісних типів скляних посудин у варварських старожитностях Європи. За формою вона схожа на колбу і, очевидно, нею користувались як світильником, а не використовували для вживання напоїв.
Всі дослідженні поховання можливо датувати другою половиною IV - початком століття н.е.
