22 вересня 1835 р. на Полтавщині народився Олександр Потебня - виданий український мовознавець, літературознавець, етнограф, фольклорист, громадський діяч.
Про це повідомляє Укрінформ.
Випускник Харківського університету. 1861 року захистив магістерську роботу («О некоторых символах в славянской народной поэзии»), 1874-го — докторську дисертацію («Записки о русской грамматике»).
3 серпня 1862 р. до серпня 1863 р. — в закордонному науковому відрядженні (Німеччина, Чехія, Австрія). Вивчав санскрит у Альберта Вебера. Самовільно повернувся до Харкова.
Після повернення — доцент кафедри слов'янського мовознавства і секретар історико-філологічного факультету, від 1875 р. екстраординарний, згодом — ординарний професор кафедри російської мови і словесності Харківського університету. Член-кореспондент Імператорської Петербурзької АН (1875 рік).
Один із засновників Харківської громади, Харківського історико-філологічного товариства (був його головою у 1877-1890).
Основоположник психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови й мислення тощо. Потебня розробив наукові основи східнослов’янської діалектології як самостійної дисципліни. У працях цієї проблематики він уперше в слов’янській філології систематизував ознаки української мови, якими вона відрізняється від інших слов’янських мов, охарактеризував межі поширення її найважливіших діалектових звукових явищ.
Учений постійно цікавився питаннями народності й мови, взаємовідношення націй і мов, народності й особи, дво- і багатомовності, майбутньою долею націй і мов. Засуджуючи денаціоналізацію, Потебня стверджував, що всі мови мають невичерпні внутрішні можливості для розвитку.
Ім’я Потебні надано Інститутові мовознавства НАН України. У 1977 році у с. Гришиному, де народився Олександр Потебня, відкрито музей, встановлено пам’ятник ученому.
