7 січня 1927, у Любомлі на Волині народився Ростислав Братунь - український поет, громадський та державний діяч, один із засновників Товариства Лева (1987).
Син українського письменника та громадсько-політичного діяча, посла польського сейму Андрія Братуня. В юності підтримував зв'язок із юнацькою мережею ОУН.
У 1950 р. закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка. Ще студентом видав збірку поезій. Член КПРС з 1954 р.
Дружина Неоніла — донька поета-партизана Миколи Шпака (його пам'яті присвячена пісня В. Івасюка «Юнацька балада»).
Автор поетичних збірок «Вересень» (1949), «Пісня про волю» (1953), «Вогонь» (1956), «Я син України» (1958), «Буйноцвіт» (1964), «Ватра» (1966), «Перехрестя» (1969), «Вітрила моєї долі» (1971), «Грані віку», «Одержимість» (1976), «Цвіт жоржин» та ін.
Також він написав кілька книжок, статей, памфлетів: «Крапка без „і“» (1959), «Людина розправляє крила» (1961), «Слово гніву» (1975). Братунь є автором лібрето опери «Зарево» (1975).
Будучи головним редактором журналу «Жовтень» (сьогодні - «Дзвін»), друкував твори заборонених режимом письменників, зокрема Б.-І. Антонича і В. Гжицького.
Писав слова до пісень композитора Володимира Івасюка.
До 1979 року очолював Львівську організацію спілки письменників.
У 1987 р. став «хрещеним батьком» Товариства Лева у Львові.
У 1989 р. обраний народним депутатом СРСР (перший демократичний депутат від західного регіону України), обстоював українську національну символіку.
Особливо яскраво дар патріота-публіциста, політика найвищого рівня, розкрився в Братуневі під час його праці у Москві.
На з'їздах народних депутатів СРСР його позиція викликала повагу російських демократів і представників Балтії (особисто дружив із Альгірдасом Бразаускасом, який представляв Литву). Його позиція щодо незалежності України була категоричною — це він сказав Михайлові Горбачову: «А Україна буде вільною!».
У 1993 р. підняв український національний прапор над «Гетьманом Сагайдачним» — флагманом Військово-Морських Сил України.
Помер за загадкових обставин. За версією дружини Неоніли Братунь, письменника отруїли.
Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 67).
