5 січня 1923 р. у с. Вижній Березів на Франківщині народився Мирослав Симчич - військовий та громадський діяч, сотенний УПА, політв'язень.
Про це повідомляє Укрінформ.
До юнацької мережі ОУН вступив у 1941 році, а восени 1943 увійшов до складу першого куреня Української народної самооборони в Космачі як кулеметник (псевдо: «Кривоніс»). Воював проти німецьких окупантів та «яструбків» – винищувальних загонів НКВС.
Весною 1946 року Мирослава Симчича призначили командиром Березівської сотні. 4 грудня 1948 року, через зраду, з товаришем потрапив у засідку на хаті-криївці. Бій з радянськими військовими тривав від першої години дня до десятої вечора. Врешті-решт, енкавеесевці підпалили хату й узяли непритомних оунівців у полон. Симчич був засуджений у 1949 році за участь в УПА на 25 років позбавлення волі. Згодом повторно дістав ще 25 років.
У 1963 був достроково випущений, однак у 1968 році він знову заарештований за так званими «нововиявленими обставинами». Після тривалого слідства «правосуддя» не змогло довести жодних «нововиявлених обставин». Аби не звільняти запеклого ворога радянської влади, дострокове звільнення було скасоване – Мирослав Симчич повинен був відбувати термін у концтаборах до 30 січня 1982 року. Був звільнений лише у 1985-му.
Усього відбув в ув'язненні 32 роки, 6 місяців і 3 дні. Реабілітували ж Мирослава Симчича 15 листопада 2017 року.
