16 жовтня 1918 року гетьман Павло Скоропадський затвердив ухвалений Радою міністрів Української Держави закон про відновлення українського козацтва та видав відповідний універсал.
Зазначалося, що козацтво в Україні очолює ясновельможний пан гетьман. Вступ до козацьких громад був добровільним. З інших громадян України до козацтва приймалися лише особи православної віри. При гетьмані утворювалася Велика козача рада, у восьми регіонах - місцеві козачі ради. "Вас, козаки, – нащадки славних лицарів запорожців, Ми закликаємо з честю носити даровані нами козацькі жупани і добре дбати про те, аби соромом і ганьбою не вкрити їх і клейнодів козачих і тих великих славних сторінок нашої історії, якими ми досі пишались, - ішлося в гетьманському універсалі. - Хай тіні великих предків наших дадуть всім нам міць і силу правдиво й чесно виконати те завдання, яке тепер стоїть перед Нами і Державою Українською”.
Невдовзі до козацького стану було записано близько 150 тисяч сімей.
Цього ж дня Рада міністрів Української держави затвердила внесене міністром внутрішніх справ положення про організацію добровільних (охочекомонних) дружин і ухвалила асигнувати 5 мільйонів карбованців авансом на їх створення.
