25 лютого 1871 року у Новограді-Волинському народилася Леся Українка (спражнє ім’я Лариса Косач), поетеса, письменниця.
Творча атмосфера, в якій зростала Лариса Косач вплинула на її смаки та захоплення. Мати Олена Пчілка, була відомою на той час письменницею. Дядько – Михайло Драгоманов, відомий вчений та громадський діяч. Родина Косачів часто запрошувала в гості художників, музикантів, письменників, які влаштовували концерти та творчі вечори. З п’яти років Лариса Косач почала писати перші п’єси, а згодом – вірші. Вона володіла декількома іноземним мовами і робила переклади.
«Важко дихалося в Києві. – писав Агатангел Кримський. – Багато визначних українських діячів показали своє справжнє обличчя боягузливих українофілів. На цьому фоні зовсім по-іншому виділялися три сім’ї (я маю на увазі тільки інтелігенцію). Це – Лисенки, Старицькі і Косачі. В цих сім’ях українською мовою користувалися не тільки в літературному вжитку, а вона проймала все життя. Ці сім’ї вважали неприпустимим, щоб інтелігенція розмовляла іншою мовою, ніж народ».
1911-го Леся Українка написала один з кращих творів «Лісова пісня».
Вона усе життя боролася з туберкульозом кісток, перенесла декілька операцій. 1907-го їй діагностували ще й туберкульоз нирок. Від цього захворювання вона померла у серпні 1913-го у Грузії, де на той час лікувалася. Похована на Байковому кладовищі у Києві.
