1897, 8 вересня – у селі Чортовець на Івано-Франківщині народився Іван Іванович Борковський, археолог, ректор Українського вільного університету в Празі.
Народився у сім’ї переселенців із Наддніпрянщини.
Учасник Першої світової війни у лавах австро-угорської армії на Італійському та Східному фронтах. Закінчив короткі офіцерські курси, був поранений і нагороджений двома медалями.
Під час Українських визвольних змагань – доброволець легіону Українських січових стрільців, комендант сотні в Українській Галицькій армії. Учасник боїв за Львів і наступальної операції УГА в червні 1919-го – Чортківської офензиви.
Пізніше емігрував до Чехословаччини. Навчався на філософському факультеті Празького університету і паралельно – на кафедрі археології Українського вільного університету в Празі.
Член наукового товариства імені Шевченка у Львові. Двічі обирався ректором Українського вільного університету.
У 1945-му був заарештований радянським «Смершем» разом із багатьма іншими «українськими буржуазними націоналістами», але звільнений за три дні завдяки наполегливому клопотанню президента Чехословаччини Едуарда Бенеша.
Автор понад 150-ти наукових праць. Першим відкрив найдавнішу слов’янську кераміку – так званий празький тип («Празька культура»), територія якого поширювалася на Південну Польщу, Західну Україну та Північно-Східну Словаччину. Це стало доказом заселення Центральної Європи слов’янами, які освоїли ці землі ще до приходу германських племен. У 1960-му захистив докторську дисертацію «Празький град у світлі нових досліджень».
Помер 17 березня 1976-го у Празі.
