18 листопада 1918 року в селищі Чаплинка на Херсонщині народився Михайло Савович Масютко, письменник, політв’язень радянського режиму.
Його батько працював регентом при церкві, мати – вчителькою. Пережив Голодомор, розкуркулення родичів.
У 1934-му вступив на історико-філологічний факультет Запорізького педагогічного інституту. На третьому курсі виключений з інституту після вечірки в гуртожитку, на якій присутні згадували, хто і як переніс голод 1932-1933 років. В 1937-му заарештований під час облави на київському вокзалі, засуджений на 5 років «за контрреволюційну пропаганду».
Після звільнення мобілізований на фронт. У 1948-му вступив до Львівського поліграфічного інституту, але був відрахований за чотири місяці до захисту диплому за реферат «Норми комуністичної моралі», у якому спробував довести, що існує лише загальнолюдська мораль, а ніякої іншої бути не може.
Екстерном закінчив Львівський педагогічний інститут, працював педагогом. Під час «хрущовської відлиги» – активний учасник національного руху, автор публіцистичних статей, що поширювалися самвидавом («Література і псевдолітература на Україні», «Сучасний імперіалізм», «Класова та національна боротьба на сучасному етапі розвитку людства» та інші). У 1965-му заарештований і засуджений на 6 років. Під час слідства ні на кого не давав свідчень, не виправдовувався і не визнавав за собою вини.
Своє перебування в таборах Мордовії описав у книзі «В полоні зла»: «Я просив Бога змилуватися над моїм народом, що ось уже четвертий вік живе покинутий силами добра. За яку провину він терпить таку кару? За те, що не піддався одному грабіжникові, він терпить розбій другого грабіжника. За те, що зробив спробу вирватися з однієї неволі, потрапив у другу, ще гіршу неволю. Я просив Бога послати світлого розуму, снаги і відваги моєму народові в боротьбі за своє визволення, послати йому героїв у його боротьбі».
Надалі перебував під пильним наглядом КГБ у селі Дніпряни поблизу Нової Каховки, де зосередився на літературній праці. Автор сатиричних оповідань «Революційний дід», «Кров відзивається кров’ю», повісті «Химера», мемуарної поеми «В полоні зла». В останні роки виступав як публіцист у пресі, на радіо й телебаченні.
Помер 18 листопада 2001-го в Луцьку, похований на приміському кладовищі.
