Битва під Гострим Каменем 1596 року — битва повстанської козацько-селянської армії Северина Наливайка з каральною армією Станіслава Жолкевського біля урочища Гострий Камінь поблизу Білої Церкви, що тривала вродовж 23-25 березня
Після поразки передового загону Кирика Ружинського до Білої Церкви ввійшло військо польного коронного гетьмана Станіслава Жолкевського.
За спогадами, в каральному війську на той час було 3220 гусарів, 1338 вояків панцирних коругв, 800 найманців-піхотинців, 1244 вибранців — всього 6602 вояка, близько 6000 озброєних слуг, а також 24 гармати. Козаки, що відступали (майже 7000 озброєних чоловіків і 20 гармат), були наздогнані за милю від Білої Церкви поблизу урочища Гострий Камінь.
Козаки рухалися табором у п'ять рядів возів. Жолкевський вагався, чи починати атаку, з огляду на табір і досить сильну артилерію козаків. Побоюючись, що повстанці під покровом ночі можуть вислизнути від нього (до того ж глибокий сніг сковував шляхи сполучення), польний гетьман перейшов у наступ.
Користуючись перевагою в швидкості, коронне військо оточило козацький табір, вдарило з усіх боків, намагаючись розірвати вози. Проте козаки-повстанці зустріли атакуючих щільним вогнем. Козацька піхота стріляла лежачи під возами, потужно діяла артилерія повстанців: «Козаки добре боронилися гарматами». Врешті-решт Жолкевський був змушений відступити. Згодом він, побожний, говорив: «Не судив Бог». Обидві сторони зазнали тяжких втрат. З козацького боку були втрати з боку старшини: загинув полковник Сасько Федорович, Матвію Шаулі відірвало руку ядром («видко, що не ховалися за чужі спини» за словами Михайла Грушевського).
Коронне військо припинило переслідування і відступило до Білої Церкви, тож козаки змогли без перешкод переправитись через Дніпро поблизу Трипілля.
