19 квітня 1917 року у Києві розпочав роботу Всеукраїнський національний конгрес, який перетворив Українську Центральну Раду на всеукраїнський представницький орган із законодавчими повноваженнями.
Зала у будівлі купецького зібрання, де проходив конгрес ледь вміщувала запрошених, яких з усіх українських губерній прибуло півтори тисячі. «Море голів і від краю й до краю котяться хвилі мелодійної української мови, – писала газета «Киевская мысль», – Партер наповнюють делегати, кількість яких перебільшила тисячу чоловік. Але це ще не все, очікують ще й тих, хто не встиг прибути на сьогоднішнє засідання… Кількість делегатів щогодини виростає за рахунок нових, що прибувають залізницею, пароплавами, кіньми і навіть пішки. Це вже свого роду українське патріотичне паломництво».
Підсумком першого дня роботи конгресу стало ухвалення делегатами резолюції про національно-територіальну автономію України у складі федеративної та демократичної Росії та забезпечення прав національних меншин, котрі живуть на українській землі.
Наступного дня делегати зібрання підписали резолюцію про те, що Всеросійські Установчі збори матимуть право санкції нового державного ладу Росії, відтак і автономії України. Також закликали прихильників нового ладу в Україні не залишатися пасивними та разом з представниками інших народностей, що живуть в Україні «негайно творити підстави її автономного життя».
Головою Центральної Ради таємним голосуванням обрали Михайла Грушевського, його заступниками Володимира Винниченка та Сергія Єфремова. Мала Рада повинна була повідомити Тимчасовому урядові в Петрограді позицію України щодо свого майбуття.
«З’їзд переконав усіх, що Український народ, не дивлячись на трьохсотлітній гніт чужих народів і культур, в сю рішучу поворотну історичну хвилю заявив про себе не розпорошеним і слабким, а дужим, одностайнім, з одною думкою та волею. – писала Харківська газета «Рідне слово» 15 квітня (за ст.ст.) 1917 року. – З’їзд показав, що нині за нами не тільки правда, а й сила. Та сила – ми самі…, з’єднались, домагаючись для свого народу повної автономії України».
