3 червня 1863 року у містечку Буськ на Львівщині народився Євген Петрушевич, президент Української Національної Ради ЗУНР та диктатор ЗУНР.
Народився в сім'ї греко-католицького священика о. Омеляна Петрушевича. Закінчив народну школу. Був студентом правничого факультету Львівського університету. Після здобуття ступеня доктора права проходив практику в директора Товариства взаємних забезпечень «Дністер» Степана Федака.
У 1896 році у Львові відкрив адвокатську канцелярію. У 1908 року переніс адвокатську канцелярію до м. Сколе, де невдовзі став мером міста.
У 1910 році його від Стрийської виборчої округи було обрано послом до Галицького сейму.
У розпал Першої світової війни 1916 року замінив Костя Левицького на посаді голови Української парламентської репрезентації, очолив боротьбу на захист інтересів українства.
Через реальну загрозу приєднання Галичини до Польщі провід УНР під керівництвом Костя Левицького та Військовий комітет на чолі з Дмитром Вітовським здійснили 1 листопада 1918 переможне повстання у Львові й на теренах Галичини та Буковини - «Листопадовий чин».
1 листопада проголошено утворення Української Держави колишніх австро-угорських земель, а 9 листопада сформовано її перший уряд. Розв'язана поляками війна і запеклі бої у Львові зумовили те, що Петрушевич переїхав до Станіславова, туди ж перебрався провід ЗУНР.
