Остап Нижанківський - очільник найуспішнішого підприємства Галичини у ХХ ст. - “Маслосоюзу”, композитор, котрий написав колядки “Бог ся рождає” та “У Вифлиємі нині новина”, священик, котрий парафіював по цілій Галичині, діяч ЗУНР.
Цього року 155-ліття від його народження.
"Я в першу чергу священик, потім молочар, а вже у вільних хвилинах — музи'ка,", - казав про себе Остап Нижанківський. Хоч в дитинстві мріяв, щоб на першому місці була таки музика. Але батько - Йосип Нижанківський - парох села Великі Дідушичі біля Стрия був проти.
“Боже-Боже! За що ти покарав мене? Член шанованої священичої родини не може вибирати ризикованої кар'єри музиканта”, - нарікав отець Йосип. Тож Остап після гімназії вступив до Львівської духовної семінарії. Хоч перед тим написав листа до Миколи Лисенка із проханням навчатися у нього, оскільки відповіді не отримав, то варіантів у сина священика не залишилось.
Втім через 23 роки, після смерті отця Йосипа, Остап знайшов у паперах батька лист-відповідь від Лисенка. Композитор був готовий прийняти Остапа в Києві, облаштувати його побут і надавати всіляку допомогу. Вочевидь, отець Йосип сховав листа від сина, аби той полишив музику і пішов вчитися на священика.
Попри все у Нижанківського із музикою таки склалося: він є автором колядок «Бог ся рождає», «У Вифлеємі нині новина», пропагував хорове мистецтво, заснував хор “Боян” у Бережанах, диригував та керував “Бояном” у Львові та Стрию. До цього екстерном склав на "відмінно" іспит у Празькій консерваторії.
Домівка Нижанківського у Завадові була місцем галицької музичної тусівки, у нього гостювали Денис Січинський, Філарет Колесса, Соломія Крушельницька, Модест Менцинський, Олександр Мишуга. Бували Іван Франко, Митрополит Андрей Шептицький, Іван Труш намалював там портрет Остапа.
Отець Остап Нижанківський змінив п'ять сільських парафій, перша із них була у Бережанах. У Завадові, де теж мав парафію, став ініціатором одного із перших в Україні пам'ятника Тарасові Шевченку.
«Для розвою краю я міняю диригентську паличку на молочарську кружлівку...», - казав Нижанківський, маючи на увазі свою діяльність у “Маслосоюзі” - найуспішнішому українському кооперативі. Отець Нижанківський очолював підприємство до Першої світової війни, допоки у 1919 році не був убитий поляками.
У 1918-1919 роках він був діячем ЗУНР, очолював повітовий комісаріат на Стрийщині.
21 травня 1919-ого польська польова жандармерія заарештувала Нижанківського в Стрию. 22 травня його розстріляли.
Польське видання «Gazeta Codzienna» тоді написало, що пароха стратили нібито за підготовку українського повстання в польському тилу. Хоч у чому насправді польський військово-польовий суд звинуватив Нижанківського - невідомо.
Телеграма від львівського командування з вимогою звільнити священика прийшла через кілька годин після страти…
Осипа Бобикевич, сестра Нижанківського, згадувала: "Ледве розстріляли, то зараз кількадесят фір з військовими заїхали перед хату Нижанківського в Завадові. Господарка була велика, було що брати. Забрали всю худобу, птицю, збіжжя — до останнього стебла соломи. Забрали всі вози, повіз, всі знаряддя господарські. Забрали фортепіано, меблі, постіль, білизну. Ноти порозкидали, потоптали".
Остапу Нижанківському було 56 років, похований у Стрию.
Джерело: Локальна Історія
