КПЯ - культура порожніх ям – жартівлива назва, присвоєна студентами та волонтерами. На Мамай-Горі їх розкрито близько двохсот.
Про це йдеться у матеріалі на сторінці Мамай-Гора у Facebook.
Це, як правило, яма округлої форми, в якій знаходяться пара фрагментів кераміки, декілька кісток тварин, зрідка камінці або ж вугілля. В одиничних комплексах знайдені горщики, глечик, уламок меча. Судячи з матеріалу, вони відносяться до скіфської епохи. Подібні комплекси є унікальними для нашої території. Близькі аналогії, в незначній кількості, відомі на античних некрополях і на пам'ятнику Молога в Подністров'ї, скіфо-сарматського часу.
Ритуально-поминальна практика, пов'язана зі спорудженням ям, як якогось коридору, що дозволяє зв’язуватися живим з померлими родичами широко відома в римській та грецькій культурах, у народів Балканського півострова. Вперше в Україні, в ході досліджень Мамай-Гори, зафіксовано її присутність і у причорноморських скіфів.
Існує декілька думок, щодо їх спорудження:
Кенотафи - символічне поховання людини, яка померла десь далеко…
Обряд поминання померлого - в античному світі була поширена практика поминання померлих, аналогічна і сучасним поминальним обрядам. Поминки проводилися як біля могили родича, так і поруч, зі спеціальним обрядом. Для цього рили яму (як символ якогось коридору, тунелю, що зв'язує світ живих і мертвих), поминали померлого, як прийнято і зараз. А в яму лили різні напої, укладали їжу і речі, які могли б стати в нагоді сородичу у потойбічному світі. Згідно результатів аналізу кісток тварин (тих, що залишилися від м'ясної їжі), подібні ритуали проводилися навесні та восени.
Некромантія - один зі способів пророцтва, в ході якого живі люди запитували мертвих про майбутнє. У некромантичних ритуалах яма була таким собі епіцентром розлому, яка давала тіням померлих дорогу в світ живих. Щоб викликати і задобрити духів, потрібно було зробити узливання і жертвопринесення, найчастіше чорних овець і корів (чи частини їх - за принципом - частина заміщає ціле), а також дари, як і в звичайних поминальних обрядах. Важливим в цьому ритуалі було і багаття, через яке здійснювалися підношення не для духів, а для богів.
Згідно античних джерел, заклинатель повинен був відігнати непроханих духів і вибрати лише тих, з ким він бажає розмовляти. У першому випадку для цього використовували меч, бо він служить свого роду оберігом для запитувача. Вважалося, що і бронза, і залізо мають владу над надприродними силами, навіть дзвін предметів з цих металів вже відлякує духів.
Таким чином, завдяки дослідженням Мамай-гори, перед нами відкрилася ще одна, невідома раніше для причорноморських народів, традиція погребально-поминальної обрядовості.
