Слухай онлайн
Історія

На Личакові похований сотник Армії УНР із Запорізької області

Волонтери Благодійного фонду "Героїка" відшукали на Личаківському кладовищі м. Львова могилу сотника Армії УНР Дмитра Котка. Цікаво, що Котко - уродженець півдня України. У його рідному селі Балки Василівського району Запорізької області на жаль стараються не згадувати про односельця-сотника

Котко Дмитро (16.01.1892, Таврійська губ., Олександрівський пов., с. Балки - 29.11.1982, м. Львів) - сотник Армії УНР. У 1908 р. закінчив Таганаську церковно-вчительську школу, 1913 р. — Ордонську місіонерську духовну семінарію (обидві — на Кавказі), паралельно навчався у богословському та педагогічно-диригентському класах. У 1913—1916 рр. — викладач музики і співу в середніх школах Кавказу. Від 1916 р. брав участь у Першій світовій війні, потрапив до полону.

Під час Перших Визвольних змагань воював у лавах Армії Української Держави та Армії УНР. Мав ранг сотника, виконував обов'язки інспектора духових оркестрів. У 1919 р. потрапив до польського полону. 1920 р. разом з іншими військовополоненими українцями, які перебували в Польщі, організував «Український хор» (під тиском польської адміністрації назву з часом було змінено на «Український Наддніпрянський хор»). Окрім нього, серед ініціаторів створення хору були, зокрема: В.Андрієвський (колишній учитель співу в одній з херсонських шкіл); І.Білявський (колишній студент Петербурзької консерваторії); П.Воскресенський (колишній студент Київської консерваторії); Д.Леонтович (колишній учень Полтавського музичного училища, хорист архієрейського хору в Києві, бас-профундо хору Надеждинського в Києві); Г.Нестеренко (колиш. учень Київ. музично-драм. школи ім. М.Лисенка); О.Овчаренко (колиш. учень Катериносл. муз. уч-ща); Б.Полянський (колиш. учитель співу Кам’янець-Подільської г-зії); М.Самойлович (колиш. студент Київ. комерційного ін-ту, володів професійними вокальними даними); О.Самойлович (випускник Харків. муз. училища); П.Чеканів (колиш. співак київ. церк. хору Калішевського, відомий бас-профундо). Худож. керівником і головним диригентом хору став Котко. З дозволу польської адміністрації перші виступи відбувалися в кінотеатрах як вокальні ілюстрації до неозвучених фільмів. Дещо пізніше Котко поповнив склад хору (1925—30 це був мішаний хор, а потім — знову чоловічий) і об’їздив з ним багато країн Західної Європи, зокрема Німеччину і Францію, широко пропагуючи українську народну пісню.

Після окупації совєтами Західної України, на основі хору 1939 р. було організовано львівську капелу «Трембіта», Котко був у ній 2-м диригентом. Перед початком Другої світової війни виїхав з капелою на гастролі до Середньої Азії і змушений був там затриматися до закінчення війни. 1945 р. створив у Станіславі (нині м. Івано-Франківськ) «Гуцульський ансамбль пісні й танцю», був його головним диригентом і художнім керівником. 1951 р. репресований і висланий на заслання (перебував там до 1956). Після звільнення жив у Львові, де керував самодіяльними хоровими капелами, зокрема незрячих бандуристів — «Карпати» (з 1958). Серед його учнів — диригенти Є.Вахняк та В.Василевич.

Помер Д. Котко у Львові. Похований на Личаківському кладовищі, поле №82.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");