Працівники меморіально-пошукового підприємства «Доля», що при Львівській обласній раді, спільно із пошуковцями, провели на території Ягільницької сільради Чортківського району Тернопільської області масштабні розвідувальні роботи з виявлення масового поховання розстріляних нацистами 27 листопада 1942 року українців – членів ОУН та їх симпатиків
Про приблизне місце поховання жертв нацистського терору пошуковців повідомили небайдужі до історії національно-визвольної боротьби мешканці Чорткова.
Як зазначив у коментарях заступник директора КП ЛОР «Доля» з пошукової роботи Володимир Харчук, точного місця могили не знав ніхто. Все ж пошуковцям вдалося його віднайти у полі неподалік села Ягільниця. Розкопки розпочали 3 жовтня. «За деякою інформацією людських останків тут має бути 52», – зазначив Володимир Харчук.
З артефактів пошуковці віднайшли натільні медальйони із зображенням Матері Божої та написами церковнослов’янською мовою, залишки паперових сторінок молитовників, на яких також проглядаються слова кириличним шрифтом, а також ґудзики, гільзи від патронів, гребінці, підошви взуття тощо.
На сьогодні працівники меморіально-пошукового підприємства «Доля» продовжують роботи з ексгумації людських останків в околицях села Ягільниця на Тернопільщині.
Довідка. Видання «Ідея і чин» (Літопис УПА, том 24, стор. 83, 88-89) містить інформацію такого змісту:
ВПАЛИ НА ПОЛІ СЛАВИ
Німецькі окупанти розстріляли слідуючих українців, членів і нечленів ОУН в дні 27 листопада [1942] на полі Чортків—Ягольниця:
о. Витвицький Павло священик
Сатурський Степан солтис
Мельничук Василь мґр. Права
Сельський Роман інженер
Сорук Микола
Содорук Володимир
Сливка Юра
Маґера Богдан учитель
др. Коссак Олекса адвокат
Ліцовський Богдан
Тихович Володимир абсольвент
Тулівський Степан
Парасюк Михайло абсольвент
Григорович Дмитро учитель
Левнцький Володимир
Юрах Василь урядник
Закшевський Стах учитель
Кушнірик Петро рільник
Миськів Іван
Станиславів Михайло директор друкарні
Копач Михайло складач
Ходорівський Михайло складач
Пришлюга Іван складач
Бідованець Теодор купець
Печерський Михайло секретар громади
Ревуцький Осип рільник
Ревуцький Микола учитель
Терлицький Микола рільник
Бабак Іван крамар
Змисловий Петро рільник
Кобелецький Іван рільник
Гамаровський Микола рільник
Патик Михайло рільник
Мельникович Осип солтис
Мельникович Михайло рільник
Сілецький Михайло рільник
Жовнірчук Микола рільник
Чайка Осип солтис
Немерівський Осип рільник
Маґур Василь рільник
Борис Іван рільник
Васишак Іван купець
Гаргас Ілько крамар
Шопт Михайло рільник
Бурко Михайло рільник
Сорока Петро секретар громади
Борис Степан солтис
Номерівський Степан рільник
Панчишин Юрій дяк
Гірняк робітник
Мудрий Володимир урядник
Петель Василь інж. тех.
Про обставини смерті 52″ох українських політв’язнів, розстріляних дня 27. XI. 1942. на полі Чортків”Ягольниця (Західня Україна), містимо зізнання очевидців. В’язень, що вернув[ся] тепер з Чортківської тюрми і був присутній при підготовці до екзекуції (він користувався більшою свободою рухів, бо сидів за посполитий [п]роступок), передає слідуюче: 88 ч. 2 Ідея і чин стор. 9 Дня 24. XI. год. 11 перед полуднем прийшов до камери ключник Савчинський — поляк з с. Калинівки, п. Чортків і заявив, щоб за п’ять хвилин було готових відійти до праці 10 чоловік. По хвилині, як вернувся ключник зголосилось ще п’ятеро охотників, разом 15 осіб. Зголошені до праці з’їли обід на коридорі, і незадовго приїхало вантажне авто і повезло їх на означене місце (шлях Чортків”Ягольниця Нова). На подвір’ю бувшої польської порохівні їх виладували і пігнали копати яму у віддалі 250 метрів від гостинця. Яму копали 6 метрів довгу, 3 широку і 4 глибоку. Цією підготовчою акцією кермувало Чортківське ґештапо. Про акцію розстрілу знали всі політв’язні, але думали, що акція буде спрямована проти жидів. 27. XI. год. 11 перед полуднем на в’язничному подвір’ї з’явився спецвідділ ґештапо в числі 5 осіб. В тій хвилі почали виводити в’язнів з другого поверху і всаджували до критого авта та повезли на місце розстрілу. Крита автомашина їхала вперед, а вслід за нею спецвідділ в віддалі 10 метрів. О год. 13.30 цей відділ вернувся по решту в’язнів, котрих також повезли на місце страти. При всаджуванні на авто відбирали від в’язнів теплий одяг, як пальта, куртки і все це складали під в’язничний мур. Тільки священикові позволили всісти на авто в пальто. Частина в’язнів, всідаючи на авто, була цілком зрівноважена та задержала горду поставу в відношенні до німців, кидаючи в їх сторону якісь слова (що говорили, очевидець не чув, бо перешкоджував гуркіт моторів). Деякі з в’язнів були дуже прибиті. Скоро авто вернулося і з нього вивантажили чоботи, черевики і убрання розстріляних. Відтак забрали на авто тих, що копали яму, і привезли їх засипати. Яма була вже злегка заличкована, тільки в одному розі ями виглядав закривавлений череп. Крім того на снігу в поблизу ями лежав лист, калоші і синя мазепинка. Коли один із в’язнів підняв все це, то німак, який пильнував цієї роботи, наказав кинути все це в яму і пригорнути землею. Пригортаючи, закидували яму великим камінням і відламками бомб, а зверху поклали величезні шини. Знайдено також поблизу ями чотири луски, проміру 6,35, якими дострілювано в’язнів (розстрілювано з кулемета). Другий очевидець подає, що при виконуванні розстрілу німці обставили дорогу і завертали проходячих у віддалі півтора кілометра від місця екзекуції. Однак, очевидець вилеґітимувався, що має важливі урядові справи, і тюремник пропустив його, але коло 50 метрів від місця ро[з]стрілу задержав його ґештапівець і наказав минути заборонену полосу. Коли проїзджаючий був у такій близькій віддалі, побачив над’їзджаючі закриті авта, котрі зупинилися над ямою і зараз висіла група людей. Всі в’язні були босі і тільки в сорочках. Зараз під’їхало авто з кулеметом і зараз посипалися стріли по стоячих над ямою. Дехто впав відразу до ями, а інші повалились на сніг. Все затихло. Не було чути ні стогону ні крику, тільки лунали револьверові стріли, котрими добивали жертви.
Український інститут національної пам’яті
